Затягнуто, нудно, надумано: наша рецензія на "Джокера-2"

Тут треба для початку сказати, чому ми не написали рецензію на таку подію як прем'єра "Джокера-2" одразу після його виходу на екрани. Справа в тому, що Joker: Folie à Deux здався автору цих рядків настільки затягнутим і нудним, по суті фільмом ні про що, що захотілося взяти паузу на читання рецензій американських кінокритиків.

Причиною цього було те, що Тодд Філліпс напхав у свого другого "Джокера" стільки посилань до історії американського кіно і взагалі поп-культури, починаючи ще з 50-х років минулого століття, що розібратися в цьому могли тільки люди, які росли в даному контексті з дитинства, а потім ще й спеціально вивчали його у процесі здобуття диплома про вищу освіту.

І американські кінокритики очікування виправдали і у своїх рецензіях ці паралелі та цитати старанно знайшли та розібрали. Однак здебільшого дійшли того ж висновку, що і автор після першого перегляду - фільм вийшов просто нудним, а якщо ви до того ж не професіонал, висидіти у кінозалі дві години (дякуємо, що не три) під час перегляду "Джокера-2", м'яко кажучи, непросто.

Взагалі, складується враження, що Тодд Філліпс вирішив тут порушити всі закони створення цікавого фільму. Наприклад, жанрову визначеність. Хоча "Джокера-2" називають мюзиклом, важко назвати мюзиклом фільм, у який Леді Гагу запрошують за $12 млн, але не дають до ладу співати.

Далі. Зазвичай, коли сценарист починає розповідати продюсеру чи режисеру свій задум, йому кажуть: "Не треба так довго. Скажи спершу, про що твоя історія". У "Джокері-2" це незрозуміло всі перші півтори години - і лише наприкінці з'ясовується, що це історія про те, що маленька людина Артур Флек не витримала випробування і так і не стала тим, на що від нього чекали фанати та героїня Леді Гаги - Джокером. Але все це в кіно вже було незліченну кількість разів.

Найголовніше ж у тому, що хоч якась спроба режисера розповісти глядачам, про що він, власне, "зняв кіно", починається лише наприкінці фільму. А до цього глядачеві півтори години пропонують якусь жанрову мішанину, в якій до того ж актори (за винятком Глісона) грають погано просто тому, що їм нема чого грати. І навіть безумства, всупереч назві, немає.

Фото: IMDb