Зірці Голлівуду 70-х років Малькольму Макдауеллу, Калігулі та "Щасливчику", виповнилося сьогодні 79 років

Сучасному кіноглядачеві, особливо молодому, важко уявити, що на початку 70-х років Малькольм Макдауелл вважався одним із найперспективніших кіноакторів у світі. Почалося все в 1971 році з "Заводного апельсину" (назву екранізації однойменного роману Ентоні Берджесса перекладали ще й як "Механічний апельсин"), який став в Україні та інших тепер вже колишніх республіках у офіційній пресі символом "жорстокості та збоченості західного світу".

Романа при цьому, звичайно, ніхто не читав (та він і не міг ніяк потрапити сюди в той час), а ось фільм Стенлі Кубріка бачили - але тільки "обрані". Вже ніхто не пам'ятає, як він потрапив за "залізну завісу", можливо, його привозили на якийсь фестиваль або на якусь іншу подію, але, як було в ті часи, з нього нелегально зняли чорно-білу копію (так званий контратип), яку потім показували професіоналам-кінематографістам у будинках кіно та переглядових залах кіностудій. Макдауелл зі своїми незвичним обличчям і шаленими очима, що грав у цій антиутопії "ідейного садиста", був, як то кажуть, на своєму місці - і від нього чекали багато чого.

Натуралістична жорсткість (втім, не вигадана, а "за Светонієм") та "естетика потворного" вражала глядача навіть більше, ніж еротика, якій, до речі, було не так вже й багато - дійшло до того, що спонсор і продюсер фільму Боб Гуччіоне, видавець "Пентхаусу", усунув Брасса від роботи і сам зняв шість хвилин чистої порнографії. Брасс подав на нього до суду, а Відал зняв своє ім'я з титрів. Найголовніше ж для нас те, що Калігулу, який був божевільним, мав грати актор, який змусить глядача повірити в це божевілля. Звичайно, запросили Макдауелла, якому на той час було вже 35 років - при тому, що справжній Калігула прожив всього 28, а його історію нам показують (фільм триває дві з половиною години) з 25-річного віку.

Ось, власне, і все. Макдауелл знімався і далі, але подальші його ролі навіть поруч не стояли за громадським резонансом зі згаданими. Чому – краще запитати у режисерів, А актор, за рідкісними винятками (кажуть, Сталлоне навіть диктував операторам, у якому ракурсі його знімати) – істота підневільна. І правильніше було б назвати Макдауелла не зіркою, а кометою, що промайнула в небі, залишивши після вибуху довгий хвіст прохідних ролей.

Фото: Малькольм Макдауелл у "Заводному апельсині" Pinterest