З'ясувалося, коли Гренландія могла бути зеленою

Життєво важливий для існування людства клімат останні 200 років не сходить з порядку денного, що озброюється новими знаннями науки. До льодовиків прикута найпильніша увага. І не дивно, адже ми живемо в досить своєрідному інтервалі геологічного часу, що виділяється на тлі останніх 1-2 мільйонів років: великі льодовикові покриви зараз знаходяться лише в Антарктиді (площа 14 млн. кв. кв.) і Гренландії (1,76 млн. км. кв. .). Це відносно стійкі льодовикові покриви нашої планети.

Досі невідомий точний час виникнення Гренландського льодовикового покриву. У самій Гренландії немає жодних прямих свідчень цієї події. Аналіз донних опадів за Програмою глибоководного морського буріння (Deep Sea Drilling Program, DSDP), взятого на південь від Гренландії та на північний схід від Ньюфаундленду, показав наявність залишків уламкового матеріалу, датованого 3,5 млн років, або середнього пліоцену.

Однією із провідних гіпотез утворення Гренландського льодовикового покриву стали палеогеографічні зміни. Внаслідок фактичного закриття древньої протоки між Північним Льодовитим і Тихим океанами скоротився приплив теплих вод з екваторіальної зони і одночасно обмежився відтік холодних вод, що зменшувало солоність арктичних вод. Зрештою відбулося швидке охолодження океану та створення покриву пакових льодів.

Північно-Атлантична течія, яка раніше несла більшу частину своїх теплих вод у морі Лабрадор, в основному відхилилася на схід. Ця течія перестала впливати на Гренландію, де стала виявлятися протилежна дія холодної течії, що прямувала на південь. Близько 3-4 млн років тому Гренландський льодовиковий покрив розрісся до нинішніх розмірів.

Сьогодні гляціологи продовжують ламати голови над природою заледенінь та потеплінь. Їжу для розуму підкидають суперечливі фактичні дані. Адже те саме спостерігається і в наші дні! Дерева ростуть на моренах, що покривають кригу, на Алясці; жуки, що свідчать про теплі умови, були виявлені поблизу льодовиків Ісландії; сучасні льодовики існують у районах із літніми температурами від 7° до -4°С.

Оскільки зледеніння розвивалося протягом кайнозою, цілком природно, що в геологічному літописі збереглися протиріччя. Так, згідно з класифікацією палеогеографа Н.А. Хотинського, останній льодовиковий період закінчився 10 300 років тому. Нині ми живемо у післяльодовичну епоху під назвою голоцен. Найбільш теплим у ній був Атлантичний період, який тривав із 6000 до 2500 тис. років тому. Тоді широколистяні ліси поширилися, досягнувши берега Білого моря. Цей період отримав назву кліматичного оптимуму голоцену. Саме він став початком неоліту.

Геологи з Північно-Західного університету (США), проаналізувавши проби ґрунту, взяті на дні гренландського озера, що існувало останні три тисячі років, виявили останки комарів-дзвінців, що мешкають за певної температури. Про свою знахідку вчені повідомили у журналі Geology.

Дослідження показало, що в часовому проміжку між 900 і 1400 роками нашої ери температура на нині вкритому снігом острові влітку піднімалася до +10°.

На думку експертів, потеплінням Гренландія була завдячує теплим океанічним течіям, що омив острів. Однак пізніше клімат почав змінюватися, температура повітря знижувалась — аж до нинішніх значень.

Не без іронії, але може бути відкритий вченими теплий період в історії Гренландії і породив її славу "зеленого острова" з вуст Еріка Рудого?

Сьогодні, як писала Lenta.UA , Гренландський крижаний щит тане зі швидкістю 280 мільярдів тонн льоду на рік.

(Заставне фото - Joel Eriksson )