26 вересня 1969 року в Лондоні вийшов останній альбом The Beatles – Abbey Road

Зараз, здається, вже не залишилося "бітломанів" (а інших меломанів ці деталі навряд чи цікавлять), які не знали б, що хоча альбом Let It Be вийшов пізніше за Abbey Road, матеріал до нього був записаний раніше. Це, до речі, позбавило сенсу тези, яка була в ході серед українських шанувальників The Beatles, коли на початку 70-х років до нашої країни завезли контрабандою Let It Be - мовляв, "бітлам" справді було час розлучатися один з одним, якщо вони почали грати музику такої посередньої – посереднього, природно, в порівнянні з іншими їх пізніми альбомами – якості.

Потім, коли стало ясно, що останнім альбомом "бітлів" був саме Abbey Road (востаннє вся четвірка записувалася разом наприкінці серпня 1969-го року на I Want You, вона ж She's So Heavy), з'явилася інша версія - мовляв The Beatles розпалися саме тому, що розуміли, що не зможуть зіграти нічого кращого. Щодо "кращого" можна посперечатися, але слово "більш досконалого" тут цілком доречно - слово "моцартіанство" першим спадає на думку, коли вкотре за всі минулі роки переслуховуєш Abbey Road зараз.

Певний парадокс (а насправді - логіка) полягає в тому, що саме з цієї причини британські та американські музичні критики здебільшого сприйняли Abbey Road прохолодно і називали його занадто "зализаним" і таким, що "неможливо зіграти наживо". Перша претензія була взагалі нісенітницею, оскільки "бітли" задовго (за мірками своєї, що не має аналогів за швидкістю, творчої еволюції) до цього пішли зі сцени.

Але тут з Abbey Road все знову ж таки як з Моцартом - яким він був у житті (а був він, як вважало багато його сучасників, неприємною людиною) і чому помер (варіант отруєння його Сальєрі відкинутий повністю) не так важливий в порівнянні з його музикою.

Фото: Pinterest