494 роки тому цього дня Папа Римський зробив велику політичну помилку

Хоча ми далекі від пояснення історичних подій у дусі Дюма-батька (мовляв, якби мушкетери не встигли привезти королеві Франції з Англії її підвіски, то...), проте іноді якась дрібниця в історії дійсно стає камінцем, що викликає лавину.

Втім, для англійського короля Генріха VIII відмова Римського Папи, датована 7 березня 1530 року, розірвати його шлюб з безплідною Катериною Арагонською, зовсім не здавалася дрібницею. Адже він хотів одружитися з Анною Болейн, а Катерина не давала йому розлучення, оскільки воно означало б для неї ув'язнення в монастирі.

Англія в плані церковної влади тоді ще перебувала під егідою Римського Папи, а той, як і належить суворому католику, як було сказано вище, розлучення Генріху VIII не дав і навіть випустив буллу про законність шлюбу Генріха та Катерини. У відповідь король в 1534 ініціював прийняття в Англії Акту про верховенство королівської влади над церковною і був проголошений главою англійської Церкви, датою якщо не народження, то, образно кажучи, "зачаття" якої було 7 березня 1530-го.

Втім, для Анни Болейн це нічим добрим не закінчилося. Спершу незаконна, а згодом законна дружина короля, вона так і не змогла дати йому спадкоємця чоловічої статі і король, що вже знайшов їй заміну, вирішив позбутися дружини. Її звинуватили в інцесті і зраді чоловікові - а зрада королю прирівнювалася до державної і каралася смертною карою.

Єдиний милосердний на той час вчинок, який зробив у цій ситуації Генріх VIII - замінив спалення на багатті обезголовленням, що й сталося в присутності всієї знаті.

Але все це вже давно забуто, а Англіканська церква залишилася і зараз налічує 25 млн. парафіян. Формально вона вважає себе реформованою кафолічною церквою, але при цьому її організаційні реформи пішли від католицької церкви дуже далеко.

Так, вже у 2010-му році в Церкві Англії у священики було висвячено більше жінок, ніж чоловіків. Англіканська церква визнає не лише одностатеві шлюби, а й священиків-геїв та священиків-лесбі, одностатеві громадянські браки між нами, а також їх право дослужитися до чину єпископа. Більше того, Церква Англії не лише вітає парафіян-трансгендерів, а й дозволяє своїм священикам змінювати стать, залишаючись при цьому на колишній церковній посаді.

Сумнівно, що католицька церква-мати навіть у далекому майбутньому наздожене у цьому плані свою церкву-дочку. А почалося все з відмови у розлученні...

Фото: Кентерберійський собор – головний собор Церкви Англії Вікіпедія