Є на що піти: експерти назвали кращі спектаклі київських театрів

Чим хороший такий рейтинг, як «Київський рахунок»? Тим, що складають його незалежні експерти, котрі не керуються цеховими міркуваннями на кшталт такого – «цьому» режисерові вже давали премію тричі за останні п'ять років, а «тому» все ніяк щастить, тож давайте цього разу відзначимо «того», а «цей» почекає до наступного року. 

Театральні справи – це взагалі така політика, в якій «нетеатральній людині» (вираз актора Бомбардова з булгаковського «Театрального роману») розібратися неможливо. А з рейтингом усе просто – критики, що постійно переглядають репертуар київських театрів, відзначили ті спектаклі, які їм сподобалися найбільше. І це цілком можуть сприймати як рекомендацію, вибираючи, куди піти, пересічні театрали. 

Беззаперечним лідером рейтингу (7 перших місць з 10), як повідомляє сторінка рейтингу «Київський рахунок» на Facebook, став спектакль «Погані дороги» (фото вгорі), поставлений на «Сцені 6» за п'єсою Наталії Ворожбит режисером Тамарою Труновою. Наталія Ворожбит задумала цю п'єсу, коли збирала на Сході України факти та історії для свого сценарію для фільму «Киборги». «Погані дороги» – це шість історій про стосунки чоловіків та жінок, що загострені війною. А «Сцена 6» – театральний майданчик Довженко-центру. 

І це прекрасно, коли в суперечку заслужених академічних театрів із віковою історією вступає новий колектив – і перемагає. Це не означає, до речі, що академічні театри – гірші. Це означає, що театр як явище живий і розвивається.

З іншого боку, половину сходинки, що об'єднала, згідно з рейтингом, друге-третє місця, зайняла перевірена класика – спектакль «Фрекен Юлія» за п'єсою шведського драматурга Августа Стріндберга. Прем'єра її відбулася 130 років тому в приміщенні студентського союзу в Копенгагені, причому головну роль грала дружина самого Стріндберга. Зараз її поставив в театрі «Золоті ворота» молодий режисер Іван Уривський.

На другій половині цієї сходинки, ніби для рівноваги, –  модернова «чорна» комедія «Кішечка» за п'єсою популярного у світі сучасного британського драматурга Мартіна Макдони (або Макдонаха, іноді його прізвище вимовляють і так) «Лейтенант з острова Інішмор». Поставив її Максим Голенко в незалежному «Дикому театрі», що називає себе «театр, який провокує». І провокує дуже вдало – в активі театру, якому в лютому виповниться всього три роки, вже майже всі українські театральні нагороди.

На четвертому місці в рейтингу – знову класика, і яка! Шекспірівський «Коріолан» у київському Національному театрі імені Івана Франка. Режисер – Дмитро Богомазов, хоч і з репутацією авангардиста, але з багаторічним стажем. 

П'яте-шосте місця поділила знову класика, але не британська, а українська – «Земля» за Ольгою Кобилянською в тому ж Національному театрі імені Івана Франка в постановці режисера Давида Петросяна і Homo Ferus режисера Молодого театру (він же – художній керівник театру) Андрія Білоуса за мотивами п'єс Івана Карпенка-Карого.

Всього експерти згадали у своїх анкетах цілих 20 вистав минулого року, і це ще одне свідчення того, що український театр живий, здоровий і продовжує розвиватися.