Єврозависання: як і де «загубилися» гроші для підтримки України

Рух колією практичної реалізації раніше узгодженого членами ЄС політичного рішення про виділення Україні кредиту на суму €90 млрд у самий останній момент зіткнувся з перешкодами, що «підвішує» швидке отримання першого траншу €9,1 млрд. Таку, м'яко кажучи, неприємну для офіційного Києва новину озвучив напередодні на брифінгу в Брюсселі представник Єврокомісії (ЄК) Балаш Уйварі. «Що стосується кредитної угоди, то українській стороні ще належить завершити низку технічних та процедурних етапів. Після цього Єврокомісія ухвалить рішення, чи виконано вимоги ЄК. Ідея була в тому, щоб перевести Україні €9,1 млрд протягом червня. З цих грошей €5,9 млрд підуть на військові потреби, насамперед на безпілотники, і ще €3,2 млрд — на бюджетні потреби», — повідомив представник ЄК, недвозначно натякнувши, що в євротаборі поки не мають чіткого уявлення про дедлайни завершення необхідних узгоджень. «Нам належить перевірити, чи є умови для виділення першого траншу в рамках програми макрофінансової допомоги Україні», — додав пан Уйварі.

В ЄС також наполягають, щоб виділені кошти на військові потреби Україна у пріоритетному порядку використовувала на закупівлю дронів у європейських виробників, і тільки якщо необхідні озброєння ними не зможуть бути поставлені, постачальниками стали б інші, «ліві» країни-партнери. Дивним у лапках чином умови виділення першої частини європейського кредиту Києву перегукуються з вимогами Міжнародного валютного фонду (МВФ). У їхньому числі — скасування податкових пільг на міжнародні посилки, крім товарів для потреб безпеки та оборони, оподаткування доходів, отриманих через цифрові платформи, оновлення стратегії управління державними фінансами, підготовка нового Митного кодексу, продовження військового збору в розмірі 5% ще на три роки в рамках нового закону про підвищення податків.

Не секрет, що, перш за все, через триваючу повномасштабну війну з путінською Росією вітчизняний бюджет протягом останніх років складається з рекордним дефіцитом. З урахуванням цього на Печерських пагорбах наполягають, що країна вичерпала власні ресурси та можливості шукати додаткові кошти поповнення держскарбниці. Тим часом європейські партнери наполягають, щоб українська влада кров з носа знаходила все нові джерела самофінансування, в тому числі за рахунок змін у податковому законодавстві.

Однак, незважаючи на те що офіційна версія затримки з виділенням Україні першого траншу кредиту на €90 мільярдів, оголошена в Брюсселі (мав, як зазначалося вище, надійти протягом червня), зводиться до суто технічних та процедурних питань і не ставить під сумнів саму політичну стратегію подальшої європейської підтримки Києва, диявол, як то кажуть, криється в деталях.

Зокрема, звертає на себе увагу той нюанс, що питання про завислі €9,1 млрд виникло якраз під час дискусій про довгостроковий бюджет ЄС на 2028–2034 роки, які різко загострилися всередині Євросоюзу. Під час засідання Ради ЄС із загальних питань, що відбулося днями і на якому обговорювався загальноєвропейський бюджет 2028–2034 років, дебати щодо нього між країнами-донорами та державами—одержувачами коштів досягли апогею, окресливши контури їхніх полярних позицій.

Як повідомляє Financial Times (FT) із посиланням на поінформовані джерела в Брюсселі, низка країн-членів ЄС нібито вимагала при плануванні довгострокового бюджету посилити нагляд за витрачанням Єврокомісією коштів із кризового резерву, створеного раніше для екстреної допомоги країнам поза ЄС та реагування на несподівані світові кризи або, інакше кажучи, так званих чорних геополітичних лебедів.

«Країни хочуть більшого впливу на використання коштів для іноземної допомоги в рамках наступного довгострокового бюджету на тлі зростаючого занепокоєння з приводу того, як Єврокомісія використовувала ці гроші в останні роки. Низка держав вимагає сильніших механізмів нагляду та більшої ролі у затвердженні майбутніх асигнувань», — інформує FT.

Пробуксовка з виділенням першого траншу євродопомоги Україні під час загострення внутрішніх дебатів про загальноєвропейський бюджет також збіглася з новою дискусійною хвилею про те, як, коли і на яких умовах наша країна може бути прийнята до ЄС. Днями офіційний представник ЄК Паула Пінью заявила, мовляв, Єврокомісія вважає, що Україна та Молдова виконали реформи, яких вимагає від них ЄС, щоб ухвалити рішення про відкриття переговорів про їхній вступ до Євросоюзу. «Тепер м'яч на боці Ради ЄС, яка вирішуватиме на основі рекомендацій та оцінки Європейської комісії», — зазначила вона.

Водночас часта гостя Києва, 67-річна глава ЄК Урсула фон дер Ляєн заявила про те, що «найближчі тижні будуть важливими для прийняття рішучих кроків у процесі вступлення» України до ЄС. За її словами, цей тематичний кейс предметно обговорюватиметься 16 червня на Раді ЄС із загальних питань.

Втім, как повідомило у вівторок, 2 червня видання Politico з посиланням на міністра з європейських питань та оборони Ірландії Томаса Бірна, Дублін, який з 1 липня обійме посаду голови Ради ЄС до кінця 2026-го, вважатиме пріоритетними країнами для вступу в ЄС Україну та Чорногорію.

При цьому очевидно, що розами будь-який із форматів, де фігурує наша з вами країна, устелений не буде. Наприклад, міністр оборони Італії Гвідо Крозетто нещодавно заявив, що вступ України до ЄС «буде пов'язаний із численними проблемами та ризиками». «Усім членам ЄС відомо, що це все дуже складно. Не тільки з політичної точки зору, а й тому, що якщо Україна, враховуючи її розміри та економічну систему, увійде в Європу, то для багатьох країн ЄС негайно розпочнеться дуже серйозна сільськогосподарська криза, чого не можуть не враховувати, звичайно ж, у Польщі і навіть у Німеччині», — заявив пан Крозетто в коментарі газеті Corriere della Sera. Водночас, за словами головного італійського дипломата Антоніо Таяні, його країна, що називається під збільшувальним склом, розглядає нещодавно озвучену пропозицію канцлера ФРН Фрідріха Мерца про «асоційоване членство» України в ЄС.

«Ми оцінюємо всі варіанти. Ми подивимося, як і який варіант буде найкращим. Пропозиція пана Мерца — один із них», — підкреслив Таяні, не забувши акцентувати, що в черзі на вступ спочатку йдуть балканські країни.

Нагадаємо, нещодавно Фрідріх Мерц надіслав листа іншим лідерам держав ЄС та головам Єврокомісії та Євроради, запропонувавши наділити Київ спеціальним статусом «асоційованого члена» ЄС, який дозволив би представникам України брати участь у роботі його керівних інституцій, але без права голосу. Однак, за повідомленням як українських, так і західних медіа, президент Володимир Зеленський уже виступив проти такої форми приєднання України до Євросоюзу, назвавши її нерівноправною та неповноцінною.

Тим часом про те, що ЄС 15 червня може офіційно відкрити перший кластер у переговорах про вступ України та Молдови – після того як Угорщина дала зрозуміти, що відмовиться від своєї давньої опозиції щодо заявки України, повідомляє Politico. Відкриття першого переговорного кластера заплановано на міжурядову конференцію в Люксембурзі 15 червня, зазначили троє дипломатів у розмові з виданням.

Зазначимо, що переговори про членство України набрали темпу після того, як прем'єр-міністр Угорщини Петер Мадьяр нещодавно відвідав Брюссель і зустрівся з високопоставленими чиновниками ЄС, щоб обговорити, як розблокувати 16,4 млрд євро заморожених коштів ЄС. Неназваний дипломат повідомив Politico, що посли ЄС остаточно сформують свою позицію щодо відкриття першого кластера для України та Молдови до кінця поточного тижня після того, як Київ представить свої плани щодо внутрішніх реформ. При цьому глава вітчизняного МЗС Андрій Сибіга закликав Євросоюз у червні відкрити всі кластери для України на переговорах про вступ. Також у відомстві на Михайлівській площі наголосили на важливості оперативного «розморожування» першого траншу схваленого на 2026–2027 роки кредиту на €90 мільярдів.

Поза всяким сумнівом, єврогроші в умовах повномасштабної війни Україні потрібні, як то кажуть, ще вчора, оскільки бюджетні дірки без цих коштів апріорі не будуть залатані. У ситуації, що склалася, певним заспокійливим представляється той факт, що путінський бюджет, спрямований насамперед на «СВО», уже співає романси.

«Цими днями дуже кучно пішли статті в західній пресі про те, що у Путіна швах з економікою. Навіть незважаючи на подарунок від Трампа у вигляді дорогої нафти та частково знятих санкцій. Тут тобі і бізнес, який наголошує, що для порятунку економіки потрібно зупиняти війну. І чутки чи факти про те, що Центробанк та Мінфін наважилися прийти до Путіна в бункер і заявити йому, що грошей на війну немає. В останнє віриться дуже важко. Якось усе швидше нагадуватиме старий анекдот про сина, який менше їстиме на тлі подорожчання алкоголю. Та й рідко коли російські чиновники виявляли таку хоробрість і не виходили потім через відкриті вікна. Хоча, може, коли це відбувається в бункері, де немає жодного віконця, через яке міг би залетіти український дрон, то наважитися легше. Однак кучність статей говорить про те, що відчуття кризи, яке невідступно насувається на російську економіку, присутнє. І ті, у кого воно з'являється, почали дуже охоче ділитися цими відчуттями із західними журналістами», — зазначає з цього приводу інвестиційний банкір та блогер Сергій Фурса.

На його думку, якщо відкинути традиційну параною та підозрілість, присутню щоразу, коли справа стосується Москви, то ця тенденція не може не радувати. «Що ж сталося? Все дуже просто. Війна — це дуже дорого. І поки в тумбочці було багато грошей, накопичених за 25 років дорогої нафти, Путін мав гроші на війну. Але гроші в тумбочці закінчуються. І потрібно робити вибір, як фінансувати війну. Тому що залишилося зовсім мало», — акцентує Фурса.

При цьому, вважає експерт, насправді те, що відбувається, цілком очікувано: «Російська економіка вже рік тому почала стагнувати, що також було пов'язано з витратами на війну. Вони розігнали інфляцію. Щоб приборкати інфляцію, підняли облікову ставку — єдино можливий вибір для раціонального економіста. А висока ставка не лише придушила інфляцію, а й задушила економіку. Плюс санкції. Плюс загальний настрій. Плюс останні проблеми з інтернетом. Це все наклалося на ситуацію. Путін упустив момент виходу, коли Трамп, щойно обраний президентом, запропонував йому золотий міст. Що для всіх навколо зробило б Путіна переможцем. Навіть після провалу 2022 року. Але він не прийняв пропозицію, від якої не можна було відмовлятися. І зараз ситуація щодня погіршується. І він просто не може виступати з позиції сили. І мова не лише про стагнацію російської армії на фронті та дефіцит палива в Криму. Знову ж таки, в першу чергу мова про економіку. І тут важливо не «війна», а «витрати». Ключове — наявність грошей. У випадку України є ЄС. І можливість підвищувати чек. Причому поки ЄС не використовує всі свої можливості. Навіть у контексті заморожених російських активів. Але гроші є. А якщо їх немає? У звичайному світі тоді ви обмежуєте дефіцит бюджету, скорочуєте витрати. Але з війною так не працює. Війна завжди голодна. Завжди потребує нових грошей. І виходить, що єдиний варіант тоді — це запускати друкарський станок. Що стане дуже гучним сигналом для всієї російської економіки».

Задавшись закономірним питанням про те, чи означає це те, що Путін зараз точно зупинить свою «СВО», аналітик підсумував: «Звичайно, ні. Погіршення в російській економіці йде поступово, і Путін завжди може думати, що має час зірвати стоп-кран. Але це і є пастка. Бо найкращий момент для виходу він уже упустив. Але Путін може так і не думати. По-перше, тому що вірить, що Україна може не витримати першою. Вірить на основі карт, які йому малюють його посіпаки. По-друге, тому що Трамп, який постійно дарує щось Путіну. Минулого року подарував шанс вийти переможцем. Цього року подарував дорогу нафту. З таким Санта-Клаусом завжди з надією чекаєш на наступне Різдво, а поки надія є, Путін продовжуватиме. Що б йому там не розповідали нудні фінансисти».

Як би там не було, однак, вважає Сергій Фурса, кремлівський диктатор через «не хочу» все-таки прислухається до цих самих голосів нудних фінансистів, оскільки вони його вкрай турбують. Втім, переконаний експерт, Путін намагатиметься приглушити ці голоси так, як уміє терорист, тобто новими й новими вибухами в Україні.