Формула Зеленського, шантаж Путіна: як і чому змінюється військово-політичний ландшафт

До 26 вересня включно в Нью-Йорку триватиме Генасамблея ООН, де світові лідери обговорюють глобальні виклики та озвучують шляхи їх подолання. Для президента України, яка воює ось уже сім місяців, зробили виняток із загальноприйнятих правил, дозволивши йому звернутися до учасників у форматі відеозапису, який транслювався в ніч на четвер.

Володимир Зеленський у своєму виступі назвав умови України щодо «чесного та справедливого світу», фактично озвучивши кроки, які наша з вами країна очікує від світової спільноти у відповідь на російську агресію. "Проти України скоєно злочин, і ми вимагаємо справедливого покарання", - заявив Зеленський. Далі він виклав п'ять пунктів формули, «яка може спрацювати як нам, але й всім, хто може опинитися за подібних обставин».

Перш ніж озвучити «умови миру», Зеленський окреслив маркери, які наочно демонструють, хто є хто у російсько-українській війні: «Ми провели 88 раундів переговорів у різних форматах, щоб не допустити цієї війни - і це тільки за час від початку мого президентства і досі 24 лютого цього року. Але Росія не лише не припинила злочин агресії, яка стартувала ще 2014 року, а перевела її у повномасштабне вторгнення».

Першим пунктом своєї «формули світу» український президент назвав покарання, покликавши мир до великих санкцій проти Росії та створення спеціального трибуналу «для покарання Росії за злочин агресії». «Ми підготували конкретні кроки щодо створення такого трибуналу. Вони будуть окремо представлені всім державам», – пояснив Зеленський. Заговоривши про необхідність «захисту життя», глава держави згадав про ексгумацію тіл із масового поховання в Ізюмі. «Там людина, яку кастрували перед убивством, і це далеко не перший такий факт... Запитайте представників Росії, чому російські військові мають бажання кастрації. Що роблять із ними самими, щоб вони хотіли робити таке з іншими?». Щоб захистити життя українців, сказав Зе, Україні потрібна допомога і конкретизував, яка саме: «Ми потребуємо оборонної підтримки – зброї, техніки, снарядів, наступальних озброєнь – досить далекобійних, щоб звільнити нашу землю. І захисні системи, насамперед протиповітряної оборони. І ми потребуємо фінансової підтримки, щоб зберегти внутрішню стабільність».

За словами Володимира Зеленського, «визволителі» хочуть перезимувати на захопленій території, щоби підготувати сили для нового наступу. «Однак ви повинні розуміти, що ми не можемо погодитися на відкладену війну, тому що вона в результаті буде ще гарячішою і небезпечнішою у всіх сенсах, ніж зараз», - наголосив президент.

Наступною умовою «формули світу» Зеленський назвав відновлення безпеки та територіальної цілісності України: «Глобальну безпеку неможливо відновити без відновлення територіальної цілісності того, проти кого була спрямована збройна агресія». Озвучуючи цей пункт «формули миру», президент згадав про нещодавні обстріли території Південноукраїнської АЕС, коли ракета розірвалася буквально за кількасот метрів від стін реакторів. "Російський радіаційний шантаж - це те, що має хвилювати кожного і кожну з вас, тому що ніхто з вас не знайде вакцини від хвороб, спричинених радіаційним опроміненням", - заявив Зе.

Крім того, він закликав світ побороти "російський енергошантаж", обмеживши ціни, за якими Росія відправляє на експорт свої енергоресурси, а також визнати Росію державою-спонсором тероризму.

Заговоривши про гарантії безпеки для України, Володимир Зеленський зазначив, що офіційний Київ вже має пропозиції «такої модернізації архітектури безпеки» - це пропозиції юридично обов'язкових багатосторонніх і двосторонніх договорів.

І остання, п'яту умову миру Зеленський сформулював так: «Це наша рішучість боротися і рішучість миру поставити на місце одну державу, яка загрожує всім. І я виключаю, що врегулювання може відбуватися на будь-якій іншій основі, аніж українській формулі миру».

Буквально під завісу свого спічу глава української держави закликав ООН до реформування, зокрема щоб Росію позбавили права вето. «Це дисбаланс, коли вся Африка, Латинська Америка, більша частина Азії, Центральна та Східна Європа підпорядковуються правовому вето, якого самі ніколи не мали», - підсумував нинішній господар Банкової.

Окремо зазначимо, що заклики фактично змінити склад Ради безпеки ООН, куди зараз входять п'ять постійних членів, які можуть використати право вето (Франція, США, Росія, Китай та Великобританія), а також десять тимчасових, що обираються Генасамблеєю, прозвучали не лише з вуст Володимира Зеленського. Канцлер Німеччини Олаф Шольц, виступаючи у рамках сесії ООН, закликав надати ФРН місце постійного члена Радбезу та в цілому реформувати цей орган, розширивши вплив країн Азії, Африки та Південної Америки, щоб «адаптувати правила та інститути до реалій цього століття». Шольц пропонує спочатку надати Берліну місце одного з мінливих членів у 2027 та 2028 роках, а потім уже й крісло постійного члена.

Слідом за ним про те саме заговорив і Джо Байден. Виступаючи на Генасамблеї, він запропонував розширити кількість постійних та непостійних членів Ради безпеки. За його словами, постійні місця потрібно виділити для африканських держав та Латинської Америки, а також для країн, які ми давно підтримуємо.

Ініціативи США та Німеччини щодо Ради безпеки можна розцінювати як спроби знизити вагу путінської Росії в Раді та позбавити її права вето.

У суботу, 24 вересня, у Конгресі США заявили, що Сполучені Штати мають домагатися виключення Росії із Ради Безпеки ООН. Цікаво, що члени групи підтримки України у Конгресі планують відповідне двопартійне звернення.

Наразі незрозумілий безпосередньо механізм такої зміни, проте те, що такі сигнали пролунали від провідних світових лідерів – добрий знак, що свідчить про те, що процес позбавлення права вето країни-агресора в рамках ООН буде запущено.

До речі, американський президент, виносячи за рамки будь-якого коректно-дипломатичного формулювання, не слабко «пройшовся» Росією. Війна, яку РФ веде в Україні, стала центральною темою його виступу на Генасамблеї ООН. «Таке не вкладається у рамки здорового глузду: постійний член Радбезу ООН вторгся до сусідньої країни. Росія безсоромно порушила основи Статуту ООН, чітку заборону завоювання сусідньої країни. Це неприпустимо», - сказав Байден. Він також наголосив, що мета РФ у війні – позбавити Україну та українців права на існування як народу. Щодо ядерної загрози Джо Байден висловився так: «Ядерну війну неможливо виграти і не слід розпочинати. І сьогодні Росія абсолютно безвідповідально загрожує застосувати ядерну зброю».

Ядерними м'язами Кремль, нагадаємо, вкотре вирішив пограти в середу, 21 вересня, коли під час свого телезвернення Путін заявив, що у разі загрози для територіальної цілісності РФ Москва піде на цей крок і «це не блеф».

«Путін, шантажуючи світ ядерною атакою, використав фразу «Це не блеф». До того ж ретельно виділив її паузами. Якась дурна помилка брехуна-невдахи. Це ж абеткові істини: фрази «вір мені», «я не брешу», «це правда», «я присягаюся», «це не блеф» - стовідсотковий маркер брехні. Путін не може цього не знати. Проте, слухняно зачитує все написане. Тобто він остаточно загнав себе в пастку. Хоче чи ні, але змушений відігравати шаблонного лиходія. Сенс? Хіба щоб хтось із оточення на його тлі виглядав цілком прийнятним варіантом для переговорів», - зазначає політолог Олексій Голобуцький.

Крім відвертих ядерних загроз у своєму телезверненні, Путін також не лише підтримав «референдуми» на захоплених територіях України, давши зрозуміти, що збирається приєднати ці регіони до РФ, а й оголосив часткову мобілізацію. Вона проводитиметься насамперед серед резервістів – тобто тих, хто вже має досвід служби та військову спеціальність. Їх планується призвати 300 тисяч – принаймні така цифра заявлена офіційно. Не виключено, що насправді набір буде більшим, оскільки конкретна цифра в путінському мобілізаційному указі засекречена. При цьому за ухилення від служби та відмову їхати на війну – кримінальна відповідальність – відповідні поправки прийнято недавно Держдумою, а після них «освятив» і Раду федерації. Студентів та строковиків обіцяють в Україну не відправляти. Мобілізованим обіцяють платити як контрактникам до 300 тисяч рублів на місяць за перебування в зоні «спецоперації». Охочих, втім, вирушати на війну, м'яко кажучи, мало. Навпаки, якраз після оголошення мобілізації, у низці російських міст пройшли локальні акції протесту, а на кордонах РФ з Грузією та Фінляндією (і не лише) утворилися багатокілометрові пробки через масові втечі чоловіків, які підпадають під мобілізаційний заклик «другої армії світу».

Прагнення якнайшвидше виїхати з Росії фіксують і сайти з купівлі авіаквитків, які росіяни, що тікають від мобілізації, скупили на місяць наперед у всі доступні їм поки що країни. До речі, на відміну від України, військовозобов'язаним РФ країну покидати поки що не забороняють, тому вони й поспішають якнайшвидше «зробити ноги».

Офіційно озвучена Путіним причина оголошення часткової мобілізації це те, що «Росія тепер воює не лише з Україною, а й усіма силами НАТО та об'єднаного Заходу». Тобто незмінний господар Кремля, як бачимо, продовжує годувати населення РФ казками, які не мають нічого спільного з реальною дійсністю. Водночас, очевидно, що рішення про мобілізацію, так само, як і за «референдумами» - це реакція на провали в Харківській області, які показали, що нинішніми силами, а це близько 200 тисяч контрактників і добровольців, Росія більше не може не лише наступати, а й утримувати вже захоплені території. Тим часом так звана часткова путінська мобілізація не вирішує тут і зараз цю проблему, бо свіжопризваних «визволителів» необхідно навчити, одягнути та озброїти, а це час та гроші. Якщо з нафторублями у РФ проблем немає, то з навчанням «пропетляти» не вдасться, оскільки, як показує досвід мобілізації в «ЛДНР», погано навчені та озброєні люди можуть бути більшою мірою проблемою для рашистів, аніж її вирішенням. Військові експерти кажуть, що для підготовки до реальної війни мобілізованому резервісту потрібно близько двох місяців. І за цей час потрібно утримувати фронт тими силами, що є зараз, а це, з урахуванням активності ЗСУ, це буде дуже непросто.

Щодо України та Заходу, то їхня реакція на оголошення мобілізації була практично однаковою – її оцінили як визнання Путіним провалу своїх планів «спецоперації» та поразок, після чого він хоче врятувати ситуацію за рахунок відправки на фронт сотень тисяч мобілізованих.

У Генштабі запевняють, що для ведення війни нічого мобілізація не змінить. «Збройні Сили України 8 років та 7 місяців стримують збройну агресію Росії проти нашої держави. Повномасштабний наступ супротивника нас не злякав. Більше того, ми об'єдналися та гідно зустріли ворога. Оголошення мобілізації у Росії є тому підтвердженням. Сотні тисяч чоловіків та жінок захищають рідну землю, власні будинки, своїх дітей та майбутнє України. Тому жодні заяви військово-політичного керівництва країни-агресора не вплинуть на нашу готовність боротися за свою свободу. Ми знищимо всіх, хто зі зброєю прийде на нашу землю – добровільно чи з мобілізації. Тримаємо лад! Перемога буде за нами!», - заявив головком ЗСУ Валерій Залужний.

Втім, очевидно, що збільшення російської армії в найближчому майбутньому на кілька сотень тисяч людей – це все-таки серйозна зміна ситуації на фронті, яку українське командування напевно враховуватиме у своєму подальшому плануванні, перш за все, у лобіюванні теми постачання іноземного озброєння. «Треба розуміти, що на мобілізацію та перепідготовку 300 тис. осіб у Кремля піде кілька місяців. Подивимося, як це вийде. А нам і нашим партнерам ці кілька місяців також треба використати. Війна виходить у нову фазу, стане більш масштабною та інтенсивною. Це сигнал нашим союзникам – на путінську «мобілізацію» потрібна оперативна відповідь у вигляді додаткової мобілізації військових ресурсів для України», - зазначає політолог Володимир Фесенко. Те, що вже задіяні для війни ресурси Україні та її західним союзникам потрібно буде нарощувати у будь-якому випадку - факт. Але факт і те, що весь цивілізований світ у різних інтерпретаціях буквально щодня заявляє, що буде з Україною до переможного кінця, а отже, збройового голоду у нас виникнути не повинно.

«Давайте говорити про тактико-технологічні характеристики озброєння, яке є у ЗСУ. Так от воно вдвічі перевищує російські аналоги. Ті ж самі HIMARS, PzH 2000 мають дальність поразки 85 кілометрів. Тоді як радянські аналоги до 45 км. Куди доїдуть нові мобілізовані росіяни? А тепер врахуємо, що 15 тисяч військових ЗСУ пройшли навчання, у них є новітня техніка і приїхало умовно десять тисяч мобілізованих РФ на територію Луганської області, де образно кажучи, розмістилися у Сватовому, Попасній чи Кремінній, тобто на відстані ураження українських РСЗВ. Що зрештою? Підсумок один. Всі вони повернуться до Росії «вантажем 200». І таких напливів буде багато», - прокоментував в ефірі загальнонаціонального телемарафону мобілізаційні перспективи країни-агресора військовий аналітик Дмитро Снєгірьов. 

Водночас його колега з експертного цеху Петро Черник наголошує: «Не можна недооцінювати противника. Я наведу історичні паралелі. Після Сталінградської битви зрозуміли, що Німеччина програє. Нагадаю, Сталінградська битва закінчилася у лютому 1943 року, а війна закінчилася у вересні 1945-го. Два з половиною роки лилася кров. А на зламі 44-45 років німці здійснили блискучу контрнаступну операцію, так звану Арденнську операцію до південно-західної Бельгії. Чому я цей приклад наводжу? Гітлер знав, що вони приречені, але билися. І ця операція їм не допомогла вирішити проблему війни, але вони все ж таки її організували. Тож ще раз наголошую: не можна недооцінювати пораненого звіра. Тому готуємось до тяжкого протиборства. Не буде легко. Ми увійшли до Харківської ейфорії – блискуча та якісна операція. Але час з ейфорії виходити, бо ворог ще досить пильний. У результаті ми, звісно, не програємо, але я не прихильник того, що перемога буде швидкою».

Незважаючи на всілякі та різнопланові ризики, профільні фахівці звертають увагу на те, що на сьогодні РФ втратила офіційно понад шість тисяч одиниць різного озброєння в Україні. У зв'язку з санкціями проблеми у військово-промисловому комплексі лише зростають. Звернення Росії щодо військової допомоги в КНДР та Іран свідчать про великі проблеми. На такому рівні інтенсивності війни, яку веде країна-агресор, вони не встигають оновлювати свої запаси озброєння належним чином, тому окупанти хочуть перекривати свої недоліки та прорахунки на війні людьми, адже вони мають ще багато законсервованих старих автоматів і кулеметів. Загалом, за рахунок людського ресурсу Кремль намагається залатати проломи на фронті. Але, як влучно сказав один із відомих так званих російських лібералів, Путін зі своєю частковою мобілізацією виписав загальнодержавну похоронку з відкритою датою, тому що в нього, мабуть, труни сильно нудьгують…