Хід королем: чому між Лондоном та Вашингтоном пробігла чорна кішка

Офіційний Лондон задумався про перенесення або навіть скасування візиту Карла III до США, повідомляє, посилаючись на джерела, близькі до Букінгемського палацу The Times. Чергова порція образ від Дональда Трампа на адресу британського прем'єра Кіра Стармера поставила під сумнів візит короля Карла III до Вашингтона. Глава Білого дому, як і раніше, чекає на його приїзд, у той час як правлячі лейбористи слідом за опозицією закликають уряд не ставити монарха в незручне становище, відкрито заявляючи про необхідність перенесення візиту або навіть його скасування», - зазначає видання.

У цьому контексті слід констатувати, що раніше переважно трепетні відносини Лондона та Вашингтона після початку США військової операції в Ірані були затьмарені систематичними та відверто істеричними випадами пана Трампа на адресу Кіра Стармера. Нинішній господар Овального кабінету регулярно критикує свого британського колегу: і за початкову відмову надати авіабази для ударів по Ірану, і, як не парадоксально, за подальше рішення все ж таки підтримати військову кампанію Вашингтона.

Нещодавно під час спільного брифінгу Трампа і прем'єра Ірландії Міхола Мартіна главі британського уряду знову «прилетіло». Зокрема, американський президент, заявивши, що Стармер - не Черчілль, демонстративно вказав при цьому на бюст видатного британського лідера, що стоїть позаду. «Він (діючий прем'єр Великобританії – Ред.) милий хлопець, ввічлива людина, але не дає результату. Нам потрібні люди, які вміють перемагати», - наголосив головний республіканець, додавши, що відносини між двома країнами відчутно зіпсувалися. На цьому тлі Трамп несподівано похвалив короля Великобританії Карла III і повідомив, що чекає на його швидкий візит до Вашингтона.

Візит 77-річного Карла III до Сполучених Штатів справді має відбутися незабаром, проте точних дат поки що у відкритому доступі немає. Спочатку він планувався на квітень 2026-го, а тепер, якщо вірити провідним західним медіа, питання, даруйте за тавтологію, під питанням.

Зазначимо, що востаннє глава Сполученого Королівства був у США майже 20 років тому. Зокрема, нині покійна королева Єлизавета ІІ відвідувала американську столицю під час президентського терміну Джорджа Буша-молодшого. Очевидно, що приїзд Карла III міг би наголосити на особливих відносинах Трампа з королівською родиною. Тим більше, що він уже став першим американським президентом, який удостоївся двох повноцінних державних візитів до Великобританії. Вперше Трампа та його дружину Меланію приймала Єлизавета II у 2019 році, вдруге – вже Карл III у вересні 2025-го.

Зараз, як наголошувалося вище, квітневий візит британського короля до США «завис». Активно дебатують із цього приводу британські законодавці. Так, голова комітету із закордонних справ Палати громад, лейбористка Емілі Торнберрі недавно заявила, що візит короля до США на фоні війни в Ірані і нападок Трампа на Стармера може поставити монарха «вкрай незручне становище». Також проти візиту висловився лідер ліберал-демократів Ед Дейві, який закликав «не дати Трампу здобути величезну дипломатичну перемогу», а депутат-консерватор Саймон Хоар взагалі закликав «показово» скасувати поїздку.

Тим часом нове опитування громадської думки YouGov показує, що більшість британців підтримує скасування королівського візиту. 46% мешканців Туманного Альбіону переконані, що візит необхідно скасувати, а 36% наполягають на продовженні підготовки до нього. Ще 18% не визначились.

«Хід британським королем зі скасуванням його візиту до США став би цілком виправданим плювком в обличчя Трампа, який своєю необдуманою і хаотичною політикою вніс розкол у налагоджені десятиліттями відносини двох країн», - зазначає The Telegraph.

Тим часом на Даунінг-стріт, де, згідно з британським законодавством, мають дати рекомендації королю щодо візиту, поки свою остаточну позицію щодо цього не сформулювали. Натомість британська політ еліта у ці дні зустрічала «на ура» українського президента. І примітно, що Володимир Зеленський розпочав свій візит до Лондона якраз із зустрічі з королем Чарльзом III у Букінгемському палаці. Український президент подарував королю планшет, який допомагає у координації оборони у захисті від дронів. Потім Зе провів двосторонню зустріч із британським прем'єр-міністром Кіром Стармером. «Я поінформував про ситуацію на фронті, російські атаки та наші потреби для захисту життів. Обговорили розвиток спільного оборонного провадження, посилення української протиповітряної оборони додатковими ракетами для систем ППО. Звичайно, торкнулися і ситуації на Близькому Сході», – розповів пізніше у соцмережах нинішній господар Банкової.

Також Стармер та Зеленський підписали угоду про посилену співпрацю в галузі безпеки та оборони. «Ця співпраця відображає загальне розуміння того, що Україна є не тільки державою, що захищається від агресії, але й державою, яка робить внесок у безпеку своїх партнерів і зміцнення колективної оборони Європи», – йдеться у повідомленні британського уряду.

А ще британський прем'єр-міністр наголосив, що не дозволить війні в Ірані відвернути увагу від України.

Про те, що Євросоюз (ЄС) та Велика Британія в майбутньому можуть замість США продовжувати переговори з путінською Росією з питань досягнення миру в Україні, заявив напередодні президент Європейської ради Антоніу Кошта. Однак, за його словами, зараз для цього ще не настав відповідний момент, тому ЄС має продовжувати тиск на Москву. Також він додав, що 27 держав-членів Європейського Союзу «мають бути готові» до сценарію, за якого переговорний процес щодо припинення війни, який зараз очолює президент США Дональд Трамп, не дасть очікуваного результату. «В даний час наш головний внесок полягає у посиленні економічного тиску на РФ та продовженні підтримки України всіма коштами. Але, звісно, може настати час, коли нам доведеться замінити зусилля президента Трампа та докласти власних зусиль для досягнення справедливого та тривалого миру в Україні», - резюмував Кошта.

Аналізуючи все, що в ці дні з приголомшливою швидкістю мчить навколо України, звичайно ж, у близькосхідному та американсько-європейському контексті директор Агентства з реформування сектора безпеки, генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун сформулював 10 висновків, «які слід розуміти без ілюзій»: Вона планує довгу війну на виснаження, де головна ставка не фронт, а виснаження економіки України та терпіння Заходу. Другий момент - масовані удари дронами та КАБами - це не ознака сили, а ознака переходу РФ до дешевої війни ресурсів. Третє - 2026 може стати роком, коли Європа реально заміщатиме США в підтримці України. Не через політику, а через необхідність власної безпеки. По-четверте, будь-які заяви американських політиків щодо Росії слід розглядати через призму внутрішньої боротьби у США, а не як зміну стратегічного курсу негайно».

П'ятий момент, на переконання генерал-майора, полягає в тому, що Близький Схід зараз є головним конкурентом України за військові ресурси Заходу і «це означає просту річ: більше власного виробництва менше залежності».

«Шоста теза: Україна вже стала експортером безпеки. Наш досвід дронової війни, РЕБ та контрдронових систем стає товаром глобального попиту. Сьоме: Росія збільшуватиме теракти, диверсії та інформаційні операції всередині України, бо це дешевше, ніж наступати. Восьме: головна мета російської ІПСО у 2026 році – не Україна. Її мета – спільноти країн ЄС, щоб зменшити підтримку нам. Дев'яте: головний ресурс України зараз – не лише зброя. Це стійкість суспільства, керованість країни та здатність тримати баланс між війною та економікою. І, нарешті, десяте: головний ризик для нас – втома. Головна перевага – досвід. Україна сьогодні є єдиною армією Європи, яка знає, як виглядає сучасна велика війна», - акцентує Віктор Ягун.

Відштовхуючись від десяти вище окреслених тез, він формулює такий ключовий висновок: «Росія грає у стратегії виснаження. Україна має грати у стратегію витривалості. Це – різні речі. Виснаження – це чекати, коли супротивник ослабне. Витривалість – це ставати сильнішими швидше, ніж ворог встигає тебе послабити. І якщо зовсім прямо: 2026 вирішує не хто сильніший. Він вирішує – хто довше залишиться керованим. А сучасні війни виграють не найбільші армії. Їх виграють стійкіші країни».