Інформлавина навколо потоків: хто і навіщо зчинив галас про підрив путінської «труби»

Тематичні публікації про можливу причетність «проукраїнського угруповання» до вибухів на «Північному потоці», що відбулися у вересні минулого року, опублікували недавно практично синхронно Times, New York Times, Die Zeit і Washington Post. Спочатку NYT з посиланням на джерела у розвідці повідомило, що за диверсіями стоїть угруповання, до якого могли входити як українці, так і налаштовані проти Путіна та його режиму росіяни.

Американці не стали вдаватися до подробиць, звідки вони отримали цю інформацію, і наскільки вона достовірна, але при цьому стверджують, що вони не мають свідчень того, що в Офісі Володимира Зеленського знали про цю акцію або готували її. Видання нагадує, що відразу після вибухів офіційні Київ та Варшава «поспішили, не наводячи вагомих доказів, звинуватити в ньому Росію, хоча Москва звинувачення відкинула і вказала на Лондон, який також заявив про свою непричетність». При цьому, пише NYT, на думку деяких західних чиновників, найсерйозніші потенційні мотиви для диверсії на газопроводі були якраз у нашої країни та її союзників, які давно виступали проти цього проекту, що дає змогу Росії постачати газ до Європи безпосередньо, а не через територію України та Польща.

За даними New York Times, чиновники, у розпорядження яких потрапили ці розвіддані, поки не знають, яке значення варто їм надавати, зважаючи на той факт, що будь-який натяк на пряме чи непряме ставлення Києва до вибуху газопроводу може поставити під загрозу його «делікатні» відносини із західними партнерами, і в першу чергу з Німеччиною, яка із солідарності з Україною пішла на серйозні економічні жертви».

«Американці сподіваються, що їхні розвідслужби разом із європейськими колегами рано чи пізно знайдуть винних. Поки що вони кажуть, що жодних фактів, що свідчать про причетність до вибухів українського уряду, не виявлено», - підсумовує NYT.

Про торішні «потокові» інциденти написала і німецька газета Die Zeit. Видання опублікувало результати спільного дослідження кількох німецьких медіа-організацій. Під час розслідування вони реконструювали, як і коли готувався напад на газопроводи, і дійшли висновку, що сліди ведуть у напрямку України. У статті стверджується, що в операції використовувалося судно, орендоване компанією з Польщі, власниками якої були двоє наших співгромадян. Як пише Zeit, на яхті виявили сліди вибухівки. Однак залишається невідомим, якої національності були диверсанти, а також, хто був її замовником. Німецькі експерти схиляються до думки, що це могла бути операція під фальшивим прапором для того, щоб підозра впала на Україну.

Ще одна стаття на цю тему вийшла у Washington Post. У публікації, яка також значною мірою ґрунтується на анонімних джерелах розвідки та дипломатії, наголошується, що дані, які є у західних розвідувальних служб, є «сигналами, виявленими шляхом перехоплення електронних комунікацій». Джерело називається високопоставленим і «західним» - але не американським. За словами співрозмовника, ці сигнали було виявлено лише після вибуху.

При цьому розвідки нібито мають і дані, що вказують на можливу причетність РФ. Зокрема, протягом кількох тижнів перед вибухом поблизу місця вибуху з'являлися судна російського військово-морського флоту. Джерела Washington Post вважають малоймовірним, що про цю диверсію знали в оточенні президента України. А співрозмовник в адміністрації Байдена заявив, що там не вважають наявну інформацію достатньою для остаточних висновків.

У свою чергу представник Радбезу при Байдені Джон Кірбі публічно заявив наступне: «Ми вважаємо, і президент сказав нам про це, що це акт саботажу. Але ми маємо дозволити цим розслідуванням завершитися, і лише тоді маємо розглядати, які подальші дії можуть бути чи не бути доцільними».

Зазначимо, що розслідуванням вибухів на «Північному потоці» займаються Німеччина, Швеція та Данія. Вказавши цей факт, генсек НАТО Єнс Столтенберг на вчорашньому спецбрифінгу зазначив: «Буде правильним дочекатися завершення експертиз та озвучення офіційної версії, перш ніж говорити щось про винуватців».

Стаття про вибухи на газопроводах також вийшла в британському виданні Times. У ній без посилань на будь-які джерела стверджується, що диверсію на газопроводах організували приватні особи з України. За версією газети, ім'я підозрюваного, який замовив організацію вибухів, уже кілька місяців нібито відомо західній розвідці, але не розкривається, щоб уникнути конфлікту, насамперед між Києвом та Берліном. До речі, генпрокурор Німеччини відмовився прокоментувати звіт журналістів, а міністр оборони ФРН Борис Пісторіус застеріг від поспішних висновків, зазначивши в ефірі німецького радіо, що це може бути спецоперація, спрямована на те, щоб покласти провину на Україну.

Небувалий ажіотаж навколо «труби» прокоментували також і на Банковій, і Кремлі. Радник голови ОП Михайло Подоляк написав у твіттері, що офіційний Київ не має нічого спільного з цією подією. «Хоча мені подобається збирати кумедні теорії змови про українську владу, я маю сказати: Україна не має нічого спільного з аварією на Балтійському морі і не має інформації про «диверсійні групи, що підтримують Україну». А що сталося із газопроводами? «Потонули», як кажуть у самій РФ», - зазначив він, перефразувавши путінську фразу про підводний човен «Курськ», що затонув у 2000 році.

Дуже примітно, що версію західних ЗМІ про так званий український слід відкинули і в Москві, назвавши її «скоординованим вкиданням». «Автори теракту просто хочуть відвернути увагу. Це все не просто дивовижно. Це пахне жахливим злочином. Як мінімум країни – акціонери «потоків» та ООН мають вимагати термінового прозорого розслідування за участю всіх, хто може пролити світло на цю справу», - заявив путінський спікер Пєсков. Очевидно, що заяви путінських чиновників із спростуванням «українського сліду» пов'язані і з тим, що у Кремлі ніколи публічно не можуть «підняти» Україну як найкращих диверсантів у світі.

З подібною за змістом заявою виступила і відома представниця РосМЗСу Марія Захарова. «Вашингтон і Лондон йдуть у цій справі второваною дорогою використання керованих витоків, формуючи потрібний їм порядок денний. Так було навколо Солсбері та Еймсбері, Навального з «Новичком» і таке інше. Тобто йдуть спроби розвінчати причетність англосаксів до підриву потоків. Показово, що Захарова кілька разів закликала «західні режими взяти у розробку матеріали журналістського розслідування Херша, не підмінюючи їх анонімними вкиданнями».

Зазначимо, що стаття журналіста Сеймура Херша, в якій стверджується, що газопроводи нібито підірвали США за підтримки Норвегії під прикриттям навчань НАТО, ґрунтувалася на єдиному анонімному джерелі та була опублікована ним самостійно у блозі на платформі Substack, де немає редакційного контролю. Згодом текст 85-річного журналіста набув широкого резонансу в росЗМІ, а також став предметом критики на Заході через бездоказовість.

До речі, сам Херш вже прокоментував серію нових публікацій про версії вибуху на «Північному потоці». Зазначивши, що наступного тижня опублікує нове розслідування на цю тему, він назвав журналістів The New York Times, які стверджують, що до вибухів на магістралях, ймовірно, причетне неназване проукраїнське угруповання, «тупими».

Загалом, у будь-якому разі зараз йдеться лише про версії, які розповсюджують західні медіа. Інше питання, які політичні мотиви можуть стояти за такими припущеннями?

«Звертає на себе увагу той факт, що вкид відбувся одночасно через кілька джерел щодо підриву: або Україна це зробила (причому за участю громадян РФ), або Україна неофіційно організувала, залучаючи якісь маріонеткові сили. Чим дуже нашкодила економіці та соціальній сфері Німеччини. Висновок: у Кремля все ще надто багато грошей – незважаючи на всі санкції, вони все ще можуть собі дозволити «зйом» журналістів та домовленості з великими ЗМІ. Зважаючи на все, Москва все ще розраховує на досягнення сепаратних домовленостей, і оптимальним кандидатом для цього бачить саме Німеччину. У сенсі Берлін має піти проти позиції НАТО «ми підтримуватимемо Україну на шляху до перемоги, стільки, скільки потрібно» і вимагатимемо мирних переговорів з позицій Кремля, тому що Україна, що воює, завдає занадто багато шкоди Європі і зокрема Німеччині. І загалом Кремль, очевидно, досі не полишив фантазій на тему масових заворушень у «замерзлій, голодній, голій та босій, бездомній та темній» Європі проти підтримки України. Тому продовжує просувати тезу «у ваших негараздах винна Україна та її підтримка». Але хоч би якими були цілі Кремля з цим вкидом, у результаті вийшов міжнародний анекдот», - каже заступник Агенства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький.

У свою чергу політолог Кирило Сазонов наголошує: «Відкрию страшну військову таємницю. Бюджет СБУ чи ГУР не нескінченний. Бюджет спецури у ЗСУ також. І людей у нас не натовп, який не знає, чим зайнятися. Цілей багато. Вони розподіляються за пріоритетами. Ворожий аеродром, де працюють РЕБи, склади боєприпасів, ангари з технікою, штаби, казарми... У цьому списку газопровід навіть не десятий і не двадцятий. А ресурсів операція забирає багато. Тож це, на жаль, точно не ми. Ну, а розгін інформації – справді справа рук російської пропаганди. Їм вигідно саме зараз показати суспільству та політикам Німеччини, що Україна не гуд. Саме зараз, бо пішли реальні серйозні постачання техніки для нашого контрнаступу. Російська влада не може зняти з себе тавро терориста, тут навіть намагатися нема чого. Тому вони зроблять усе, щоб уявити Україну в такому ж світі. Мовляв, ми робимо теракти по всьому світу. Тобто однакові. Ось і весь зміст цієї інформаційної істерики, яку РФ підігріває».

Водночас джерело Lenta.UA у вітчизняних дипломатичних колах зазначає, мовляв, версія про те, що Кремль намагається «повісити всіх собак» на Київ досить поверхова. «Якщо копнути глибше, ми побачимо ситуацію під дещо іншим кутом. Під яким? Зверніть увагу на коментарі російських речників від влади. Вони хором назвали версії світових ЗМІ про так званий український слід «вкидом». Тобто насправді ідея кремлівського режиму полягає в тому, щоб звинуватити не так Україну, як цивілізований світ загалом, оскільки у роспропаганді концепція боротьби з укрофашизмом змінилася на кейс «жорстокої битви» із Заходом. Тому прогнозую, що в країні-агресорі наполегливо відкидають український слід, щоб знову стверджувати, що всі шляхи ведуть до Заходу, і в першу чергу до американців. Мета очевидна: посварити США та Європу з одного боку та дати чергову дозу інформаційного наркотику рядовим росіянам про «велич» Росії, яка протистоїть колективному Заходу, з іншого», - підсумовує наш співрозмовник.

Коментуючи актуалізацію теми вибуху на російській магістралі, відомий політолог Віктор Небоженко констатував, що «нас явно підставляють, не переймаючись національними інтересами України». 

«Уже той факт, що замість енергійної ноти вітчизняного МЗС у відповідь на повідомлення західної преси про України, а не Росії до теракту в Балтійському морі, було мляве «бурмотання» одного з радників глави Офісу президента, а потім грайливий коментар, у дусі 95 кварталу міністра оборони Резнікова, говорить про те, що, здається, Київ не розуміє в якій кут міжнародної політики його заганяють під час війни, втягуючи у чужі ігри», - зазначив Небоженко.