Мендельгейт: хто і чому «танцює» ексречницю Зеленського

39-річна Юлія Мендель, звільнена в липні 2021 року з позиції президентської пресссекретарки, послідовно намагається трансформувати колишню роботу в публічний та фінансовий капітал. Вона написала одну і працює над другою книгою, де червоною ниткою проходить, скажімо так, залаштункове життя Банкової.

Крім того, Мендель систематично роздає інтерв'ю, розповідаючи про будні президента Зеленського та його оточення. При цьому, якщо у своїй книзі, що вже вийшла, колишня речниця Зе щедро обсипає його компліментами, то інтерв'ю Карлсону, оприлюднене у вівторок, 12 травня, наскрізь пронизане критикою нинішнього гаранта української Конституції. Цей сухий факт розбиває аргументи тих, хто каже, що Мендель, мовляв, просто ображена на колишнього шефа, а тому вирішила бризнути інформаційною отрутою в його бік. Виходить, що раніше вона ображена не була, а тут раптом, через багато років, накипіло. Нестиковочка, однак.

Власне, перш ніж проаналізувати смислові посили Мендель, кілька слів про Карлсона. Цей персонаж, нагадаємо, ще у 22-му році робив сюжет про «секретні лабораторії в Україні, де американці виробляють біологічну зброю». Він же стверджував, що НАТО спровокувало російську агресію проти України. Ну, і, нарешті, розмова з 56-річним Карлсоном у лютому 2024 року стала першим інтерв'ю Путіна західному журналісту з моменту повномасштабного вторгнення. Кремль, як зазначали тоді багато впливових світових медіа, свідомо обрав саме Карлсона через його прихильність до проросійських наративів.

Повернемося, втім, до скандального інтерв'ю, під час якого Мендель, серед іншого, заявила, що Володимир Зеленський нібито погоджувався віддати Донбас на переговорах з РФ у Стамбулі у 2022 році: «Я розмовляла з людьми, які представляли Україну на переговорах у Стамбулі у 2022 році.... І мені детально пояснили, що вони погодилися на все. Більше того, що дуже важливо, вони сказали, що Зеленський особисто погодився віддати Донбас».

За словами колишньої пресссекретарки глави держави, Зеленський погодився віддати територію, оскільки це означало б кінець війни. «А тепер він стоїть перед багатомільйонною аудиторією і каже: «Я не можу віддати Донбас». Бачите, він непослідовний. Він увесь час змінює позиції… У мене немає особистої помсти, але я вважаю, що сьогодні Зеленський – одна з найбільших перешкод на шляху до миру», – додала Мендель.

Далі – більше. Колишня речниця нинішнього господаря Банкової стверджує, що Зе вимагав у своїх підлеглих вести «пропаганду як у Геббельса». За словами Мендель, у 2019 або 2020 році Зеленський був незадоволений падінням своїх рейтингів і вважав, що його команда зі зв'язків із громадськістю недостатньо просуває «позитивні новини». «Найголовніше — нам потрібно 1000 голів, що говорять. І якщо 1000 голів, що говорять, розповідають про позитивні речі, то позитивні речі відбуваються, і люди вірять, що є позитивні речі», — переказала вона слова президента.

Мендель також заявила, що президент Зеленський нібито неодноразово висловлювався на тему «українці не готові до демократії, і їм потрібна диктатура». Крім цього, Мендель заявила, що президент, за її відомостями, вживає наркотики. При цьому, за її словами, особисто вона ніколи не бачила, щоб Зеленський вживав наркотики, але люди, які раніше бачили його у клубах, говорили їй, що він вживав кокаїн. Загалом, «насипала» Мендель багато і різного.

Тим часом, на переконання експертів, ключовими і явно відрепетируваними заздалегідь меседжами Мендель є наступні тези: Зеленський – головна перешкода для миру; Зеленський заробляє на війні; західна допомога Україні розкрадається; Зеленський – такий самий диктатор, як і Путін.

До речі, після всіх цих заяв Юлію Мендель внесли до «Миротворця». Серед причин вказано: «Участь в актах гуманітарної агресії проти України», «поширення наративів російської пропаганди» тощо.

Як би там не було, очевидно, що наявна нова серйозна кампанія проти Володимира Зеленського, яка рикошетом б'є по всій Україні. Відбувається це на тлі його категоричної відмови приймати російські «мирні» умови, зокрема виводити ЗСУ з Донбасу. При цьому, попри те, що Дональд Трамп зайнятий «перебуустроєм світу», Україна все одно залишається в порядку денному. І те, що переговорний процес застопорився, явно не влаштовує 47-го президента Сполучених Штатів. Зараз у політичних та експертних колах активно обговорюється питання, на кого він більше натисне: на Росію, Україну чи на обидві сторони одразу. І на цьому тлі «як Пилип з конопель» вискакує тандем Мендель-Карлсон.

«Трамп і Карлсон посварилися. Тепер Карлсон ненавидить Трампа, а Трамп публічно пише, що Такер не хороша і не розумна людина. Тому якщо в гостях у Карлсона хтось навалює на Україну, то це точно не привід для Трампа знизити підтримку України. Звісно, для Трампа це не привід і для збільшення підтримки. Але це вже про Трампа, не про Карлсона. А Мендель? Можливо, вона російська шпигунка. Але тоді вона дуже хороша шпигунка. Але, швидше за все, все набагато простіше. І вона просто не дуже розумна дівчина, яка випадково опинилася в центрі уваги світу, а потім цю увагу втратила. І тепер відчайдушно намагається зберегти. І гроші, і увагу. Але точно при цьому не зберегла кукуху (глузд)», — зазначає інвестиційний банкір і блогер Сергій Фурса.

У свою чергу, констатувавши, що інтерв'ю колишньої президентської пресссекретарки американському медійному коментатору Карлсону викликало масштабну і переважно негативну реакцію як в Україні, так і за її межами, директор Агентства з реформування сектору безпеки, генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун підкреслив: «Причиною став не лише зміст окремих тез, а й сам контекст появи цього інтерв'ю. Йдеться про надзвичайно чутливий для України момент: затяжну війну, дискусії на Заході про подальшу підтримку Києва, активізацію російських інформаційно-психологічних операцій та спроби нав'язати наратив про «втому від України». З урахуванням цього, особливого значення набуває не лише те, що саме говориться, а й хто це говорить, де і для якої аудиторії. Юлія Мендель — не стороння блогерка. Для західної аудиторії вона залишається колишньою офіційною представницею української влади, людиною «зсередини системи». Саме тому її слова автоматично сприймаються як такі, що відображають внутрішні настрої української еліти».

«Ключові тези інтерв'ю практично ідеально лягли у вже сформовані російські інформаційні наративи. Не менш важливою є і сама площадка. Такер Карлсон давно став одним із головних медіацентрів американського ізоляціонізму та критики допомоги Україні. Його ефіри регулярно використовуються російською пропагандою як підтвердження розколу Заходу та зміни ставлення США до України. Тому дане інтерв'ю спрацювало відразу на кількох рівнях: для російської аудиторії — як «доказ» внутрішнього розпаду України; для західних скептиків — як підтвердження тез про «безперспективність війни»; для частини нейтральної аудиторії як посилення сумнівів щодо доцільності подальшої підтримки Києва. Саме цим пояснюється жорстка реакція суспільства та експертного середовища. Багато хто сприйняв інтерв'ю не як «приватну думку», а як інформаційний продукт із потенційно серйозними міжнародними наслідками», — резюмує Віктор Ягун.

На його переконання, фактично йдеться про класичну модель інформаційного виснаження союзників через деморалізацію, посів сумнівів та поступову ерозію політичної підтримки. Водночас, акцентує експерт, важливо розуміти, що головна мета таких інформаційних хвиль — не переконати всіх: «Досить посіяти сумніви у частини аудиторії і поступово розмити чітке сприйняття агресора та жертви. Саме тому подібні історії давно виходять за межі «медійного скандалу». В умовах великої війни інформаційний простір став окремим фронтом, де кожне публічне слово колишніх чи діючих представників держави автоматично набуває стратегічного значення».

У тому, що з колишньою речницею президента «добре попрацювали», переконана медіаекспертка, репутаційна та криза-менеджерка Ярина Ключковська. «Можливо, «попрацювала» команда Карлсона. Однак, найімовірніше, це зробили ті самі люди, які Карлсону її і «продали» як героїню. Ті, хто має достатньо зв'язків з ним, ну або важелів тиску на нього. Це моя версія. Вона спирається на мій досвід роботи зі спікерами та підготовку їх до ефірів. Руку майстра в цьому інтерв'ю видно чудово».

Задавшись питанням про те, чому дане інтерв'ю побачило світ саме зараз, експертка констатувала: «По-моєму, інтерв'ю з Мендель має одну мету: вплинути на хід і результат переговорів за участю України та Росії. Саме для цього робилося інтерв'ю з дружнім до Росії, але популярним у США «журналістом» про Зеленського, який, як Путін, тільки набагато гірший і слабший. Про Зеленського, якому зовсім не можна довіряти. Про Зеленського, який не вартий того, щоб його сприймати серйозно. Як мінімум це інтерв'ю зміцнить опонентів України в США і дасть їм більше амуніції. Як максимум, вплине на Трампа та його позицію».

Те, що цю історію «на ура» підхопили російські пропагандисти всіх мастей, вважає Ярина Ключковська, є побічним нюансом, тоді як ключовий — це ситуація з мирними переговорами: «Це просідання внутрішньої сили Путіна, про що пише міжнародна преса. Це провальна для Росії історія з парадом. Скандальний указ Зеленського про московський парад теж приклався до того, що хтось натиснув на пусковий гачок і дав хід цьому невідомо коли записаному інтерв'ю. І мені це говорить про те, що позиція Росії зараз — далеко не так сильна, як їм би хотілося. Адже якщо робиться ставка на марення Юлії Мендель — то виникає закономірне питання: у кого ж це зараз справді немає карт?».

Загалом і в цілому, картина з «Мендельгейт» ясна. Однак вона не буде завершеною, якщо не додати до неї суто етичні штрихи. Ось що щодо скандального інтерв'ю Мендель сказала її колега Ірина Ванникова, яка свого часу була пресссекретаркою президента Ющенка: «Коли ти пресссекретар президента України, ти стаєш голосом першої інституції в країні. Голосом держави у світі. Голосом країни, яка в цей момент воює, втрачає людей, бореться за своє існування. Я знаю все це не з теорії. Знаю з досвіду. У цій професії слова навіть не на вагу золота. Гідність, репутація, честь держави — дорожчі за всі гроші світу. Пресссекретарів президентів у нашій країні не так багато. Це маленький і досить ексклюзивний клуб. Головне правило в ньому: не дискредитувати ні професію, ні державу. А найперша заповідь — не нашкодь своїй країні. Президенти можуть помилятися, владу можна і потрібно критикувати, так працює демократія. Але коли країна чотирнадцятий рік живе у війні, коли щодня гинуть люди, коли світ досі вирішує — підтримувати нас чи втомитися від нас, будь-яке публічне слово людини, яка колись представляла державу на найвищому рівні, має значення. Якщо хочете, слово може вилікувати, а може вбити».

Коли колишня представниця першої державної інституції починає грати «в дешеві медійні сенсації», підкреслює пані Ванникова, вона б'є не по конкретному прізвищу, а цілить по інституту президентства, б'є по кожному з нас, по всій країні, «тому що репутація держави під час війни теж зброя, яка має працювати на наш захист і консолідацію».