«Начальник Головного військового шпиталю 5-й рік протизаконно проживає в генеральських люксах, а лікарів цькують за скарги на нелюдське поводження та корупцію» — хірург Ігор Федірко

— Як ви оцінюєте звільнення з посади командувача Медичних сил Анатолія Казмірчука?

— Оцінюю позитивно. Але треба не звільняти, а повністю розслідувати його діяльність за усі роки служби і притягнути його до відповідальності за всі ті дії, які мають ознаки важких злочинів.

— А яка ситуація зараз навколо керівництва Головного військового клінічного госпіталю Олега Колісника? Як ви взагалі оцінюєте його компетенцію і як охарактеризуєте його діяльність у шпиталі?

— Колісник - це кум командувача, який уже багато років фактично був його персональним водієм. А пізніше став начальником госпіталю тільки завдяки тому, що був кумом.

Він украй некомпетентна людина. Це людина, яка не вміє спілкуватися з людьми — ані з цивільними, ані з військовими, ані з підлеглими. До того ж Колісник не має жодного уявлення про управління таким великим персоналом. До цього він керував відділенням нефрології, у якому працювало умовно 12–15 осіб. Про який досвід управління можна говорити, якщо після цього його поставили керувати колективом у 2,5 тисячі людей?

Ще один важливий момент: Колісник взагалі не має військового досвіду. За документами він десь нібито брав участь у бойових діях, адже він же учасник АТО. Але насправді він тільки чотири тижні у 2015 році просидів, як ми кажемо, у кущах. Але після цього, за клопотанням кума, отримав бойовий орден Богдана Хмельницького за нібито якісь там визначні бойові заслуги. Хоча у Вікіпедії писали, що дали йому орден ледь не за участь в Іловайській операції, буцімто він оперував когось... Але це все суцільна брехня.

Ну, отримав то отримав. Але призначати його начальником госпіталю — це було дуже великою помилкою, яка призвела до руйнування колективу Головного госпіталю.

— Чимало довелося чути про корупцію в госпіталі. Як ви оцінюєте ці факти? І якої з ланок це стосується — медичних закупівель, ВЛК?..

— Корупція — в усьому і скрізь. Казмірчук, який був до цього начальником госпіталю, формував усі потоки. І пізніше, коли він став командувачем Медсил у 2023 році, то продовжував їх очолювати.

Свій новий кабінет він розмістив у своєму ж колишньому кабінеті начальника госпіталю. А начальника госпіталю, свого кума Колісника, він поселив у сусіднє приміщення, за 10 метрів. Між ними розміщені бухгалтерія Командування Медсил і бухгалтерія госпіталю. Таким чином коло замкнулося, і вся оця машина запрацювала з новою інтенсивністю. Якщо знати, куди копати, то компетентні органи знайдуть багато цікавого.

Був у Казмірчука заступник із медичного забезпечення — Гринчук Іван, той знавець усіх схем, як «тендерити» гроші. Створювалися різні фірми, які брали участь у цих тендерах. Інших культурно усували: у них перекуповували їхній товар — ліки, матеріали, апаратуру, — а вже на нього ставилася своя націнка. Відомо, що Гринчук звільнився ще у 2024 році та «раптово» став інвалідом війни, проте він до сьогодні продовжує бігати по госпіталю до Казмірчука, який призначив його своїм радником із організації закупівель.

Минулого року бюджет госпіталю становив близько 2,5 мільярда гривень. Якщо врахувати, що за даними експертів, будь-яка корупційна схема — це від 10 до 30 відсотків, то легко порахувати, скільки на цьому можна наварювати навіть під час війни.

- Ви багато років були начальником клініки щелепно-лицевої хірургії та стоматології Головного військового госпіталю.  Як відомо, щелепно-лицеві поранення, які отримують військові на фронті – одні з найбільш складних в плані лікування і оперування, часто потребуючи спеціальних титанових пластин та гвинтів. Як відбувалося забезпечення цими імплантами з боку госпіталю?

- Вимушений констатувати: з 2014 по 2025 рік жодної титанової пластини, міні-гвинта, сітки в мою клініку не було закуплено головним госпіталем чи командуванням Медсил. Я особисто за ці роки провів сотні операцій і можу сказати, що вижили наші пацієнти лише за рахунок того, що постачали нам волонтери.

Тільки особисті контакти дозволили організувати термінову поставку матеріалів для остеосинтезу через Благодійні Фонди Мирона Угрина, Сімонаса Грібаускаса від ЄАЧЩЛХ, благодійників з Литви, Польщі, ФРН, США, Канади, які додатково подарували 2 конусних КТ, 2 цифрові рентгенапарати з радіовізіографом, 2 мікроскопи, багато хірургічних інструментів…

Куди дівалися гроші, якими оперував Казмірчук, Колісник та Гринчук, можна лише здогадуватися.

— Чи правда, що через нефрологічне відділення, про яке ви згадували, проходить схема зі списанням непридатних? Зокрема серед колишніх топофіцерів?

— Нефрологічне відділення напівлегально контролює лікування вищого командного складу. Там розміщені генеральські люкси, у яких, до речі, останні 4,5 року оселився і живе начальник госпіталю Колісник. Перед цим він позбувся своєї квартири, удає, що він безквартирний, і зараз стоїть у черзі на отримання житла. Але він усе одно не має права жити в люксах — користуватися послугами прибиральниць, офіціанток, які його обслуговують безкоштовно.

Один такий номер коштує близько двох-трьох тисяч гривень на добу. Тож він за рік повинен вносити в касу шпиталю близько мільйона гривень за проживання. За чотири роки — чотири мільйони. Але ним жодної копійки сплачено не було.

Що ж до списання вищого командування, то звільнення через «історії хвороби» завжди вели саме лікарі відділення нефрології, якими керував спочатку Казмірчук, а потім Колісник. І якраз знайомство з генералами та їх протекція дали їм можливість вискочити на вищі посади із цього найбільш відсталого відділення.

Це також давало змогу подаватися на особисті державні, бойові нагороди, позачергові звання, якими Казмірчук незаслужено обвішував себе, свого дружка головного стоматолога Лищишина та ще парочку «великих». 

Ну, як ви думаєте, яким чином списали все керівництво Генштабу у 2024 році? Так, їх звільняли через центральний госпіталь, і основною дійовою особою був Казмірчук. Він тільки отримував вказівку згори. А далі, як кажуть: «Була б людина, а діагноз знайдеться».

— Ви говорили про Колісника і про його поїздки «на фронт». Як писали в ЗМІ, у госпіталі є й інші посадові особи, які отримали УБД без безпосереднього перебування на передовій. Зокрема, з'являлася інформація про начальниць проктологічного відділення Олену Уманець, фізіотерапії Лілію Нахимчук. Чи відомо вам про такі випадки в госпіталі?

— Чесно скажу: я конкретно про це нічого не знаю, хоч і читав у коментарях під своїми дописами. Але з розмов із колегами знаю, що в Медсилах є люди, які взагалі не були в зоні бойових дій, проте мають посвідчення. Це десятки людей, які отримали собі статус УБД, будучи «туристами». Йдеться про фіктивну поїздку в зону бойових дій на строк від трьох днів до місяця, які практикувалися виключно для друзів, родичів, дітей високопосадовців. Хоча за нормальних умов ми, і я в тому числі, мінімум три місяці служили на фронті. Йдеться про мобільні госпіталі — це близько до передової, це щоденна і щонічна робота з пораненими. У результаті хто три місяці там, а хто по 6–12 і більше місяців пробув на фронті — і дотепер не має жодної нагороди, до речі. Потрібно просто провести відповідну перевірку відділу роботи з персоналом, де «керує» ще один дружок обох кумів Лановий – співорганізатор переслідувань лікарів і медсестер госпіталю та любитель позачергових звань і нагород.

— А в чому причина вашого звільнення? Розкажіть про цю ситуацію.

— Причина в тому, що я ніколи не боявся ні Казмірчука, ні Колісника. Я на службових нарадах вставав, порушував питання, виступав, захищав підлеглих.

Колісник першим ділом, коли прийшов, урізав доплату військовим лікарям у 30 тисяч, призначену Президентом. До його приходу її виплачували всім нашим медикам: медсестрам операційним, постовим, лікарям відділень. Після приходу Колісника ця виплата з 30 тисяч спочатку зменшилася до 20. Потім він почав позбавляти цієї доплати цілі відділення. Усе це було протизаконно.

Він без будь-яких розслідувань та відповідних наказів вказував начфіну на нараді: «Усе, позбавити виплат цілу клініку». У такий спосіб, наприклад, він позбавив виплат цілий мобільний госпіталь. Коли лікарі написали відповідну скаргу до компетентних органів, Колісник одразу відправив всіх на передову. Так вони виплат і не отримали.

Я на нарадах неодноразово порушував це питання. Врешті, після чергової такої наради відразу почалася «раптова» перевірка моєї клініки. Заблокували всю роботу. Коли я про це заявив на наступній нараді, Колісник сказав, що треба реформувати мою клініку та змінювати штат. А ще через день, коли я оперував вкрай важкого пораненого, він прислав своїх двох заступників прямо до мене в операційну доводити, що я повинен негайно виконувати його наказ.

Далі був тиждень тиску на мене з усіх боків від усіх служб. Шукали нестачі, порушення, проте жодна служба нічого не підтвердила.

Під час чергової операції важкого пацієнта, після семи годин за операційним столом, мені стало геть зле. Анестезіолог, який був в операційній, зафіксував у мене аритмію та високий тиск, і мене забрали в реанімацію. Але через два дні Колісник наказав негайно перевести мене в іншу реанімацію, де мені скасували лікування, перестали давати ліки, а також вести моніторинг і записувати ЕКГ. Дійшло до фальшування всієї меддокументації щодо мене.

Врешті через свого заступника, який прийшов наступного дня до мене прямо в реанімацію, Колісник передав: або я звільнюся, або він мене посадить у тюрму. Напряму. Просто напряму. Я вже настільки був виснажений після кількох місяців цієї безглуздої боротьби з бандою кумів, що вирішив піти...

Військовий хірург Ігор Федірко

Варто зазначити, що, крім мене, тиск чинився на ті клініки у складі госпіталю, які були причетні до ВЛК. Це насамперед кардіологія та неврологія. Загалом по госпіталю «поз'їдали» багатьох лікарів та медичних сестер: звільнилися сотні професіоналів. За останні два роки — близько 800 людей. Це фахівці, які лікували поранених, медсестри, операційні сестри. Попереводилися, пішли звідти, просто щоб не бачити цього безладу.

У результаті масового звільнення лікарів та середнього персоналу тепер доводиться все більше і більше поранених класти у цивільні лікарні, бо госпіталь просто не витримує того навантаження, яке ми спокійно тягнули з 2014 по 2024 рік. Тоді ми працювали злагоджено — групами, колективами, один одного підміняли. А зараз підміни немає. У деяких відділеннях залишилося замість десяти медсестер – дві. Вони — військові, і їх ставлять на чергування через добу. Так скоро й вони підуть.

Крім усього іншого, завантажили залишок лікарів писаниною щодо ВЛК. А саму ВЛК взяли під свій контроль Колісник і його подружка Божицька (Ольга Божицька — терапевтка в госпіталі. — Ред.). Усіх тих, хто мав стосунок до ВЛК і не слухався її вказівок, звільнили. Зараз усе йде через неї: усі рішення ВЛК ухвалюються дуже швидко і щодо людей, у яких явно немає ні хвороб, ні травм...

Як показало розслідування ДБР тижневої давнини, за такі послуги «деруть» 16-20 тисяч доларів з особи. І це не лише в госпіталі. Одна офіцерка, яка раніше служила в головному госпіталі, перейшла до Командування Сил логістики й там підшукувала людей під списання. Наскільки мені відомо, їм робили бойові розпорядження, відправляли в зону бойових дій, а через короткий час людину клали на госпіталізацію. Там їй вписували діагнози — наприклад, порушення мозкового кровообігу чи інфаркт. І все. Внаслідок таких схем держава втрачала від одного до чотирьох мільйонів гривень на одному військовому... Схема?

— А якщо говорити не про корупцію, а про стиль управління команди Казмірчука: як ви оцінюєте практику керування військовим госпіталем терапевтом під час війни?

— Моя думка – під час війни госпіталем і медсилами повинні керувати професіонали-менеджери, люди з великом досвідом, в тому числі бойовим. Перед Казмірчуком начальником госпіталю був Михайло Петрович Бойчак, досвідчений генерал. Він, я думаю, спокійно впорався б із цією роботою. Він був прекрасним керівником, і тепер є прекрасним терапевтом за фахом, досвідченим кардіологом. Саме він фактично підняв наш госпіталь. За його керівництва госпіталь розцвів: люди почали їздити на навчання за кордон, захищати дисертації, клініки стали ремонтувати, встановили нову апаратуру.

Бойчака зняли, коли прийшов Янукович і вся його команда. Тоді знімати його допомагали той самий Казмірчук, міністр оборони Саламатін та інші прихвостні Януковича, які поставили Казмірчука начальником госпіталя.

Показово, що у 2014 році під час Революції Гідності Казмірчук наказав зачинити ворота й не надавати допомогу пораненим цивільним із Майдану. Після втечі Януковича він просто перефарбувався.

А на початку повномасштабної війни, у березні 2022 року, коли росіяни підходили до Києва, Казмірчук із переляку дав інший наказ: якщо почнуть захоплювати Київ — ніякого опору не чинити, скласти зброю перед ворогом і здатися. А вже у 2023 році він очолив Медсили. Отакий от командувач...

При цьому він чудово розумів, що з приходом нового Головнокомандувача його можуть замінити. І почав сам себе обвішувати медалями, хрестами, званнями заслуженого, державними Преміями, нагородами: орден Богдана Хмельницького, потім ордени «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів, орден Данила Галицького.

Таким чином він собі збільшив майбутню пенсію ще на 25-30 тисяч. Казмірчук дуже чекав на звання Героя України. У березні 2022 року, коли це звання присвоїли трьом медикам — начальникам Харківського, Чернігівського госпіталів та мобільного госпіталю в Маріуполі - це викликало велике незадоволення у Казмірчука...

— Наостанок світоглядне питання: як усе ж таки зробити так, щоб госпіталь запрацював нормально, як єдиний злагоджений механізм? І хто міг би обійняти посаду начальника замість Колісника, якщо його все ж таки приберуть слідом за Казмірчуком?

— Слідом за Казмірчуком треба негайно звільняти з посад його кума Колісника та заступника Казмірчука Сніжинського, яких Казмірчук «обіцяв зробити» бригадними генералами і тричі подавав документи на це звання. Проте увесь негатив щодо госпіталю, який вони створили власними руками за останні два роки, не дав змоги йому це реалізувати. Діяльність заступника з логістики та, швидше, з розкрадання палива та продуктів для поранених Сліпчука Ю. повинна також отримати свою оцінку після відповідних розслідувань. Головний стоматолог Лищишин М., разом із своїми заступниками, безпідставно стали УБД не прослуживши жодного дня в зоні бойових дій, а шляхом оформлення фіктивних службових відряджень, під прикриттям Казмірчука та пізніше оформляли собі такі ж державні і бойові нагороди, як у їхнього командувача

Наступна «трійця», яка заслуговує на вихід: Ольга Божицька, головна медсестра госпіталю Ольга Стеля, які за погодженням з Казмірчуком та Колісником вижили сотні лікарів і медсестер із госпіталю, та провідний терапевт госпіталю Гончаров (їхній безпосередній начальник), які штампують фальшовані висновки ВЛК.

Насправді там не так багато людей, яких слід замінити на професіоналів, щоб перезавантажити систему: буквально 10-12 осіб, які наживаються на війні. Можливо, кращим варіантом для них буде не звільнення, а служба у справжніх бойових умовах. Тому що створені ними нестерпні умови служби призвели до більшої втрати особового складу у госпіталях в тилу, ніж на передовій за всі роки війни.