Престольні потуги: як і навіщо Папа Римський «хитає» тему мирних переговорів

У світі поступово, але планомірно формуються якісь групи, які кров із носа намагаються навести переговорні мости між воюючими Україною та Росією. Так, днями під час свого візиту до Угорщини Папа Римський заявив, що Ватикан причетний до «секретної миротворчої місії». Мета місії, уточнив понтифік, «спробувати покласти край конфлікту між РФ та Україною та повернути вивезених до Росії українських дітей». З дітьми все ясно, як божий день: якщо Папі Римському вдасться повернути їх на рідну землю в максимально швидкі терміни, Ватикану можна і потрібно буде поаплодувати. Що ж до «мирного» кейсу, то тут, як кажуть, не все так однозначно.

Отже, папа Римський якраз після свого візиту до Будапешта заявив, що говорив про ситуацію в Україні з прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном та з представником РПЦ у Будапешті митрополитом Іларіоном. Перший, як відомо, цинічно використовуючи членство своєї країни в НАТО та Євросоюзі на всіх рівнях, намагається блокувати різноманітну допомогу даних колективних клубів офіційному Києву.

Другий персонаж у рясі знаходиться під санкціями вітчизняного Радбезу, а це вже багато про що говорить. При цьому під час приватної зустрічі з Іларіоном 86-річний понтифік поцілував його наперсний хрест. Все це у купі кидає тінь на папську «місію» як таку, оскільки обговорення миру та лобизування з людьми, які повсюдно виступають плазунами перед Кремлем – моветон.

Але це ще не все. На богослужінні в Будапешті в неділю, 30 квітня, де було майже сто тисяч людей, Папа Римський наголосив, що молиться за український народ, який у біді, а також за російський народ, і за «майбутнє надії, а не війни». Понад те, понтифік зазначив, що хоче зустрітися з російським патріархом Кирилом, тому що через війну в Україні вони так і не побачилися минулого року в Єрусалимі. Патріарх Кирило, він же Гундяєв, нагадаємо, особисто благословляє путінських «визволителів» перед відправкою на фронт, а очевидний геноцид українців називає «священною війною».

Дуже примітно, що папська заява про якусь секретну миротворчу місію з'явилася якраз після будапештської зустрічі понтифіка з вищезгаданим дуетом в особі Орбана та Іларіона (Алфєєва), що є екс-головним дипломатом РПЦ.

Його переведення з Москви до Будапешту деякі експерти-релігієзнавці сприйняли як заслання-покарання, а дехто відкрито став зараховувати цього персонажа до так званих «хороших росіян». Критики ж такої версії стверджують, що Іларіон і сьогодні залишається високопоставленим співробітником однієї зі спецслужб країни-агресора, а його нинішня роль якраз і полягає в тому, щоб з позиції «хорошої росіянина» мати, серед іншого, вплив на Ватикан та його позицію у російсько-українській війні.

Глобально папа Франциск потрібен Кремлю для просування саме російських наративів у католицьких країнах. І це насправді - дуже небезпечний дзвіночок, бо церковна пропаганда, що не секрет, гірша за всякий гіпноз.

Не варто забувати, що, засудивши на старті російське вторгнення в Україну, понтифік і досі не назвав РФ країною-агресором і жодного разу за рік повномасштабної війни не критикував особисто Путіна. До того ж Папа Франциск викликав нещодавно справедливе невдоволення багатьох українців своїми тезами про те, що росіяни, мовляв, теж жертви війни.

Тепер можна лише здогадуватися, які постулати за зачиненими дверима вклав у вуха Папі Римському під час тривалої бесіди підсанкційний в Україні Іларіон. Безумовно, Кремль не буде, що називається, палити напалмом і, найімовірніше, незабаром ми побачимо якісь прояви цієї найтаємнішої папської переговорної місії, пов'язаної з обміном полонених, поверненням українських дітей, etc.

Але при цьому не слід забувати, що всі зусилля як світсько-лаврівської, так і церковної російської дипломатії – це історія не про мир і тим більше не покаяння Кремля. Це виключно про створення антиукраїнської коаліції у світі та розкол колективного Заходу. У цьому контексті і в світлі останніх візитів понтифіка варто, що називається, уважно стежити за папськими руками, а точніше, його подальшою публічною риторикою.

«Якщо Папа Франциск справді хоче виступати в ролі мирного посередника, то йому слідом за Будапештом варто було б приїхати до Києва. Його вже давно запрошують до України, де на нього чекають мільйони парафіян. Очевидно, що за мир молитися йому треба насамперед у Києві та Львові, а не лише у Римі та Будапешті. Поки що всі мирні наміри Папи Римського обмежуються молитвами за мир далеко від України. Навряд чи він таким чином досягне успіху», - зазначає політолог Володимир Фесенко.

«Ймовірність, що Київ та Москву спробують посадити цього року за стіл переговорів, існує не лише теоретично. Але практично це значно більше залежить від Вашингтона і Пекіна, ніж від Риму. А в ролі посередника радше виступлять Анкара, можливо, Париж разом із Пекіном, ніж Ватикан. При цьому консультації про можливість переговорів розпочнуться тільки після того, як стануть очевидними наслідки активних військових дій у майбутні 4-5 місяців. Ці консультації будуть йти окремо з Києвом та окремо з Москвою. І лише в тому випадку, якщо обидві сторони виявлять готовність, буде зроблено спробу офіційних мирних переговорів. Навряд чи це станеться як мінімум у найближчі півроку», - підсумовує експерт.

Справді, Ватикан – це лише один трек, яким йдуть спроби запропонувати дипломатичне рішення. У світі є й інші «миротворці» - Китай, Туреччина, Бразилія, а минулими вихідними до переговорів закликала і екс-канцлер Німеччини.

«Мені було б важливо, щоб ми не дивилися надто вузько і якщо хтось, як, наприклад, колишній голова Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішингер, каже, що треба подумати про можливість переговорів, не треба одразу шипіти. Потрібно, щоб люди, стурбовані тим, як усе завершиться, могли висловитись – не всі вони підтакують Путіну», - заявила Ангела Меркель німецьким журналістам на книжковому ярмарку в Лейпцигу.

Також колишній глава уряду ФРН додала, що вважає спроби умиротворення Путіна, які вона робила до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, виправданими: «Я всіма доступними способами намагалася запобігти нинішній ситуації, в яку ми залучені діями Путіна. Те, що це не вдалося, як на мене, не доводить того, що не варто було намагатися».

На Банковій таку позицію розкритикували, причому дуже жорстко. «Одне питання: переговори про що? Знову про дешевий газ від РФ? Але чи обов'язково це має бути ціною зруйнованих територій України та сотень тисяч невинних українських життів? І головне – з ким? З офіційно визнаними міжнародними військовими злочинцями? Невже після більш ніж чотириста днів жорстокої війни можна так глибоко нехтувати свободою, так відверто не помічати російські масові вбивства і так відкрито ненавидіти право України на самозахист? Якщо ви не можете виправити помилки минулого – просто припиніть виправдовуватися та заохочувати агресора», – заявив радник голови ОП Михайло Подоляк, коментуючи слова Ангели Меркель.

Загалом у вітчизняному політико-експертному середовищі домінує думка, що саме такого сценарію, про який говорить фрау Меркель та інші «миротворці», і домагається Путін. А систематичні заяви Кремля про «готовність до переговорів» можуть бути лише риторикою-ширмою, щоб затягнути процес, підготуватися та продовжити тривалу війну на виснаження з метою захопити нові території.

У цьому контексті не слід забувати про вкрай важливий компонент: українське суспільство зараз живе очікуванням настання ЗСУ. І хоча західна преса буквально «горить» скептичними оцінками, всі чудово пам'ятають, як блискуче наші воїни осоромили скептиків і під Києвом, і в Херсоні, і в Харківській області. Тому сподівання на успішний наступ є, причому дуже великі. І з урахуванням таких очікувань будь-які заяви про необхідність буквально тут і зараз сідати за переговорний стіл із керівництвом країни-агресора видаються, як мінімум, недоречними.

До речі, тут слід навести кілька нових заяв кремлівського диктатора, який недавно прилетів до Санкт-Петербурга і виступив на Раді законодавців.

«Сьогодні в умовах економічної агресії Заходу парламенту, уряду, всім регіональним та місцевим органам влади треба діяти чітко та швидко, працювати як одна згуртована, злагоджена команда. Вважаю, що зараз додаткову, величезну значущість набуває парламентська дипломатія. Наші партнери, чи вже, можна сказати, колишні партнери, у деяких країнах маніакально руйнують канали діалогу, намагаються нав'язати всім свої погляди та так звані правила! Які правила? Вже багато разів казав. Їх ніхто не бачив! Хто їх написав, ці правила? У себе десь під ковдрою пишуть... І самі під ковдрою там щось із цим роблять... Але ми до них під ковдру лізти не будемо і дотримуватися їх правил теж не збираємося», - зазначив незмінний господар Кремля.

Також бункерний мешканець наголосив: «На самоізоляцію Росія йти не збирається. Навпаки, всіляко розширюватимемо прагматичні, рівноправні, взаємовигідні, виключно партнерські відносини з дружніми країнами в Євразії, Африці, Латинській Америці. У тих же Штатах та Європі, до речі, теж багато людей, які думають з нами однаково. Еліти поводяться по-іншому. Але ми з вами знаємо, що далеко не завжди еліти цих країн проводять політику, спрямовану на інтереси своїх народів. Їм це ще відгукнеться, а нам сьогодні всім слід прокинутися – і до бою!».

Як випливає з наведеної риторики, ні про якісь результативні, а головне – підкріплені юридично міжнародними посередниками домовленості з Україною Путін навіть не заїкається. Власне, це цілком логічно, оскільки бункерний мешканець, хоч і живе в ілюзорному світі «перемоги», чудово розуміє, що припинення розв'язаної ним повномасштабної війни дорівнює його політичній, і, не виключено, фізичній смерті. Тому, очевидно, що реальні «переговори», без Папи Римського, Меркель, Сі Цзіньпіна та інших, можуть бути виключно на полі бою.