Примара «заморозки»: як виборчі перипетії у США впливають на війну в Україні

Учора у низці провідних американських ЗМІ озвучили терміни, коли Конгрес США може повернутися до розгляду допомоги Україні. Зокрема, CNN повідомила, що може йтися про кінець березня чи квітень – у цей період може з'явитися новий законопроект щодо допомоги нашій з вами країні, оскільки нещодавно узгоджений у Сенаті документ, схоже, так і не буде проголосований у Палаті представників. За даними агентства, спікер Палати представників Майк Джонсон із цього приводу зустрівся нещодавно з групою республіканців, які розробляють новий двопартійний законопроект. Однак, на відміну від сенатського проекту, до нього планують включити не лише допомогу Києву (а також іншим партнерам США), а й вимоги до зміцнення кордону з Мексикою.

Однак за інформацією СNN, «Джонсон ще не зайняв жодної позиції щодо проекту і не взяв на себе зобов'язання проголосувати за нього». На зустрічі він заявив своїм колегам-республіканцям, що їм необхідно спочатку ухвалити бюджет США.

Цей процес, зазначимо, буде завершено до середини березня. Тобто приблизно з цього часу і може розпочатись робота над новим законопроектом щодо України, а от наскільки затягнеться цей процес – питання. Нагадаємо, що попередній такий самий документ у Сенаті розробляли близько двох місяців – оскільки питання кордону для обох сторін стоїть напередодні президентських виборів вкрай гостро. І республіканці, грубо кажучи, вимагають від Байдена повної зміни курсу на тему мігрантів – на що Білий дім йти не хоче, щоб не закладати небезпечну міну на своє електоральне поле. Тому невідомо, скільки розроблятимуть новий двопартійний проект – особливо з урахуванням того, що республіканці Палати представників, де це відбуватиметься, налаштовані радикальніше, ніж сенатори. Вони, як небезпідставно зауважують багато аналітиків, з огляду дивляться на свого партсоратника – Дональда Трампа. До речі, про нього. У понеділок, 4 березня, Верховний суд США поставив крапку в питанні, чи може Дональд Трамп брати участь у виборах президента. Його вердикт однозначний – може. Таким чином, було відхилено рішення судді штату Колорадо, який виключив Трампа з республіканських праймеріз, тому що він брав участь у «заколоті чи повстанні». «Оскільки за Конституцією за дотримання розділу 3 Чотирнадцятої поправки щодо федеральних посадових осіб та кандидатів відповідає Конгрес, а не штати, Верховний суд Колорадо помилився, ухваливши виключити колишнього президента Трампа зі списку кандидатів на президентських виборах 2024 року», - йдеться у рішенні Верховного суду США. Нагадаємо, за аналогією з рішенням Колорадо аналогічні заборони Трампу видала низка інших штатів. Але наразі питання закрите «під ключ» і Трамп зможе балотуватися на виборах.

Очевидно, що це одноголосне рішення суддів Верховного суду – важлива перемога для Трампа: тепер він може вести кампанію, не побоюючись заслонів, виставлених на шляху судами або виборчими чиновниками окремих штатів. Як зазначає Reuters, ухваливши таке рішення, дев'ять суддів ВС успішно обійшли кілька небезпечних кутів. Вони не стали судити, чи справді Трамп причетний до заколоту 6 січня 2021 року і не стали обговорювати, чи був взагалі напад прихильників Трампа на Капітолій заколотом або, наприклад, заворушеннями, як ті події назвав один із адвокатів Трампа. Більше того, служителі американської Феміди не стали заглиблюватися в питання, чи стосується президентів 14 поправка, яка забороняє балотуватися на виборні посади учасникам заколоту. Адвокати Трампа хотіли довести, що не стосується. Натомість Верховний суд сфокусувався лише на одному питанні: які органи влади мають право застосовувати поправку про учасників заколоту. І судді, як ми вже зазначили раніше, вирішили, що це право має лише Конгрес. Очевидно, що при розділеному майже рівно навпіл Сенаті та республіканській більшості в Палаті представників шанси на те, що парламент США заборонить Трампу балотуватися, по суті дорівнюють нулю. При цьому Верховний суд США незабаром має ухвалити рішення з не менш політизованого питання, що стосується недоторканності Трампа у кримінальних справах проти нього.

Сам Трамп вже висловився з цього приводу, зазначивши у спеціальному відеозверненні, що Верховний суд США «тепер має підтвердити мій імунітет від кримінального переслідування». Принагідно Трамп викликав чинного голову Білого дому Джо Байдена на «чесний поєдинок»: «Борися сам. Не використовуй прокурорів та суддів, щоб переслідувати свого супротивника».

Тим часом суперниця Дональда Трампа на виборах кандидата в президенти США від Республіканської партії Ніккі Хейлі здобула недавно першу, символічну перемогу в серії праймеріз і кокусів - вона зібрала більшість голосів у Вашингтоні та окрузі Колумбія. За Хейлі у столичному окрузі проголосували майже 63% республіканців, за Трампа – 33%. Хейлі отримає голоси всіх 19 виборців від округу Колумбія, і у неї стане 43 виборці. Трамп має їх 247, а всього в ході праймериз і кокусів республіканці обирають 2429 делегатів на з'їзд партії, який у липні офіційно оголосить кандидата в президенти.

"Нікі рішуче відкинута по всій Америці, але лобісти та інсайдери округу Колумбія, які хочуть зберегти провальний статус кво, проголосили її Королевою Болота", - йдеться у заяві штабу Трампа.

Зазначимо, що Дональд Трамп впевнено виграв усі попередні праймериз та кокуси, у тому числі в рідному штаті Ніккі Хейлі, Південній Кароліні, а вже завтра, за підсумками «супервівторка», коли праймериз та кокуси пройдуть одночасно у 15-ти штатах та на одній заморській території, стане відомо, чи гарантував він собі кандидатство від республіканців чи ні. «Аналітики вважають, що Ніккі Хейлі продовжує відчайдушну боротьбу в основному з розрахунку на те, що Трампа змусять зійти з дистанції його проблеми із законом або інші обставини, наприклад, погане здоров'я», - зазначає агентство AFP.

На можливі сюрпризи недвозначно натякає і вітчизняний політолог Максим Ялі: «Верховний суд США виніс рішення на користь Трампа. Тепер він може балотуватися на праймеріз у Колорадо. Можна впевнено говорити, що за підсумками «супервівторка» де-факто Трамп стане єдиним кандидатом від Республіканської партії, бо за соцопитуваннями у всіх 15 штатах він є лідером. Нікі Хейлі, напевно, зніме свою кандидатуру з виборів. А ось далі з'являються варіанти, і я б поки не списувалися б Байдена з рахунків. Все тільки починається. І поки що все йде якраз за сценарієм демократів».

Про те, що може передбачати цей сценарій демократів, розповів політолог Віталій Бала: «Трамп хоче якнайшвидше зосередитися на матчі-реванші з президентом-демократом Джо Байденом, перш ніж потрапити в проблеми із законом. Його перший кримінальний процес розпочинається 25 березня у Нью-Йорку. Дональд Трамп стверджує, що став набагато популярнішим після того, як йому висунули звинувачення, але багато опитування показують, що підтримка його кандидатури значно і різко впаде, якби його засудили за однією з його кримінальних справ».

Загалом, не виключено, що на виборчу «колиску» США очікують більш ніж серйозні струси. Втім, навіть якщо таких і не буде і Трамп за підсумком стане вдруге власником ключів від Овального кабінету, українцям чекати чогось катастрофічного не варто, переконаний політолог Олександр Кочетков. «Цьогорічний лідер перевиборних перегонів США Трамп публічно заявляє, що готовий змусити Україну розпочати мирні переговори з Росією під загрозою припинення підтримки. Зрозуміло, що за таких стартових умов переговори будуть прихованою капітуляцією. Але бізнесмен до самих нутрощів і повіса в молодості - Трамп знає, що обіцяти - не означає одружуватися. Якщо Трамп повернеться, то чинитиме так, як підказує ситуація і численні радники. До речі, дуже показовою є нещодавня заява Байдена, який наголошує, що жоден президент США (тобто, включаючи Трампа) не танцюватиме під кремлівську балалайку. Це прозорий натяк на інституційні запобіжники, що діють у Штатах, досить ефективно. Іноді навіть радикально. А якщо Трамп у разі потенційного обрання все ж таки спробує виконати свої гасла і щодо здачі України, і відмови від захисту Європи (сумніваюсь у цьому, але аналітичний підхід зобов'язує розглядати всі варіанти), то Білий Дім ризикує зіткнутися з досить парадоксальною геополітичною ситуацією. Європа на політичному рівні вже зрозуміла, що Україна – це її щит. І почала реанімувати свій ВПК. Тому, незважаючи на шантаж від Трампа, ЄС може продовжити військову та фінансову підтримку України. Звісно, теж підтримуючи ідею мирних переговорів. Але на інших – не путінських, а більш-менш прийнятних для України європейських умовах. І ці не капітулянтські для України умови може підтримати Китай. Тому що йому важливо поставити на місце США у їхніх спробах бути єдиною силою у світі. А також розблокувати дуже прибутковий і тому дуже цікавий для Китаю європейський ринок, якому заважає безглузда війна, розв'язана кремлівським безглуздим васалом Пекіна. Але у будь-якому варіанті Україні життєво потрібно терміново нарощувати власні оборонні здібності як самостійно, так і в кооперації з партнерами», - констатує Кочетков.

Про переговорну примару, що замаячила на горизонті, говорить також і викладач Києво-Могилянської академії Валерій Пекар: «Сценарій заморожування війни, який минулого року виглядав абсолютно неможливим, все ще виглядає неприйнятним для українського суспільства та російського керівництва. Але він дуже потрібен Америці та Європі. Він потрібний європейській промисловості, щоб наростити оборонні можливості. Він потрібен європейським лідерам, щоб підготувати свої суспільства до змін. Він потрібен Байдену, щоб вийти на вибори миротворцем. Він потрібен Трампу, щоб критикувати Байдена за неспроможність і вирівняти провал, створений невдалою міжпартійною боротьбою. Дуже ймовірно, що найближчим часом нас з різних боків схилятимуть до заморожування, замирення, перемир'я тощо. Це означає, що українське суспільство терміново потребує відкритого чесного діалогу з трьох ключових питань. Питання перше: чи прийнятне заморожування в умовах, коли з одного боку Україні не вистачає зброї, мобілізація гальмує, а з іншого боку, Росія порушить перемир'я будь-якої миті. Іншими словами, на кого працює час – на нас чи на ворогів? Друге питання: якщо відповідь на перше запитання позитивна, які червоні лінії не можна переступати за будь-яких умов? Очевидно, список червоних ліній включає неприпустимість будь-якої «демілітаризації», тому що це запрошення до продовження агресії; відмови від європейської та євроатлантичної інтеграції, тому що це означає, що 10 років минуло марно; визнання зміни політичного статусу окупованих територій, бо це є порушення Конституції. У той же час, на якісь поступки доведеться йти, і треба довго та якісно проговорити червоні лінії у суспільстві. І третій момент. Якщо відповідь на перше запитання негативна, то ми як суспільство повинні робити, щоб відмова від переговорів і продовження війни не перетворилися на спалювання життів і, нарешті, на поразку, а вели нас до перемоги. І розпочати цей суспільний діалог слід з обговорення того, що таке перемога та поразка. Це не один біт інформації, не чорно-біла картинка: між перемогою та поразкою лежить широкий спектр, що включає часткові перемоги та поразки, неперемоги та поразки. Що означають слова, які ми використовуємо щодня? Чи всі верстви суспільства їх розуміють однаково? Де межа між прийнятним та неприйнятним? Ось про що ми маємо говорити найближчим часом».

У контексті вищевикладеного важливо зазначити, що в одному з недавніх інтерв'ю колишній посол США у ФРН і один із близьких довірених осіб Трампа Річард Гренелл натякнув, що у разі приходу до влади екс-президента його посил Кремлю перебуватиме у розриві найтісніших зв'язків з КНР та інтеграцією у західний світ в обмін на зняття санкцій та фактичне визнання російських територіальних захоплень в Україні із зупинкою війни за поточною (на той момент) лінією фронту. Втім, чи подібна угода реалістична – велике питання. По-перше, між Заходом та кремлівським диктатором існує величезна прірва, зіткана з множинних ниток недовіри. І рвати зв'язки з Піднебесною заради не дуже зрозумілої перспективи домовленостей із США та ЄС бункерний мешканець навряд чи наважиться. По-друге, економічно Вашингтон нічого не може дати Москві, що компенсувало б розрив зв'язків з Китаєм. Торгівля між РФ і США ще до введення санкцій мала невеликий обсяг, який можна порівняти з торгівлею з КНР і Європою. Загалом росіяни мало що можуть продавати за океан. Якщо знімуть санкції, країна-агресор, звісно, може відновити торгівлю з Європою, яка до путінської «спецоперації» була головним зовнішньоекономічним партнером РФ. Але й тут є, як то кажуть нюанси, оскільки до кінця незрозуміло, які взагалі будуть відносини ЄС і Трампа, якщо він знову стане господарем Білого дому. Не виключено, що між ними виникне конфронтація, і за дзвінком з Овального кабінету європейці не зніматимуть санкції з Росії. А якщо й знімуть, то відновити колишні обсяги експорту до ЄС того ж газу та нафти Росія зможе, тільки витіснивши з Європи американські нафту та газ, що Трампу, м'яко кажучи, не потрібно. Зрозуміло, що у Кремлі не будуть проти, якщо Захід просто зніме санкційний зашморг з російської шиї, не ставлячи умовою розрив із Китаєм. Однак такий варіант Трампу, зважаючи на численні заяви його партійних соратників, категорично не підходить. Таким чином, можливості масштабної угоди між Вашингтоном та Москвою у разі приходу до влади Дональда Трампа не проглядаються. Принаймні за озвученими Річардом Гренеллом параметрами. Тим часом це не виключає будь-яких точкових домовленостей, як, наприклад, припинення вогню в Україні як відправна точка для початку обговорення масштабніших кейсів. Але в будь-якому випадку, як не крути, очевидно, що ключову роль відіграватиме ситуація до того моменту на лінії фронту, яка прямо вплине на переговорні позиції сторін.