Сі на дроті: що показала телефонна розмова Зеленського з китайським лідером

Насамперед слід зазначити, що далеко не кожна телефонна розмова лідерів двох держав стає світовою новиною номер один, проте вчорашня розмова Володимира Зеленського та глави Китаю Сі Цзіньпіна саме такою і стала.

«Вважаю, що цей дзвінок, як і призначення посла України в Китаї, надасть потужного імпульсу розвитку наших двосторонніх відносин», - написав постфактум нинішній господар Банкової у твіттері. Дещо пізніше стало відомо, що послом нашої країни в Піднебесній призначили екс-міністра стратегічних галузей Павла Рябікіна.

Те, наскільки вдалим є дане кадрове рішення, як і те, чому кілька років у Китаї був відсутній наш посол (посла в КНР не було з лютого 2021 року, коли помер попередній посол Сергій Камишев – ред) – тема для окремої та предметної розмови. Зараз повернемося до діалогу Зе і Сі.

Телефонний контакт лідерів України та Китаю очікувався одразу після триденного березневого візиту керівника КНР до Москви, де він провів переговори з Путіним. Однак, як бачимо, сталося не так, як очікувалося при тому, що український президент систематично заявляв, що був би радий переговорити з китайським лідером і з перших вуст розповісти йому, серед іншого, про всі «принади» путінської «спецоперації». Нині ж чинний гарант української Конституції абстрактно констатує, що його розмова із Сі Цзіньпінем може дати «потужний поштовх» у відносинах із КНР. Зі свого боку, голова Сі розпорядився відправити до Києва делегацію для пошуку «політичного врегулювання української кризи». Очолить її, що дуже примітно, колишній посол у РФ Лі Хуей. 

На Банковій, незважаючи на те, що всі світові інформагентства «стояли на вухах», обговорюючи віртуальний контакт Києва та Пекіна, особливо розпорошуватися в коментарях не стали. А ось у КНР на офіційні інтерпретації не скупилися. Першою про зміст бесіди розповіла світові представник МЗС КНР Хуа Чуньїн, яка опублікувала серію повідомлень у Twitter. Пізніше держагентство «Сіньхуа» продублювало ці повідомлення з посиланням на голову КНР. Згідно з цими меседжами, Сі Цзіньпін повідомив Володимира Зеленського, що Китай «послідовний і недвозначний у своїй готовності розвивати двосторонні відносини з Україною», а обидві сторони мають «продовжувати традицію взаємної поваги та щирості, а також просувати китайсько-українське стратегічне партнерство». Також Сі запевнив, що у російсько-українському конфлікті Китай «стоїть на стороні миру» та його головне бажання – «сприяти переговорам про мир».

«Діалог і переговори – єдиний життєздатний вихід із української кризи… Будучи постійним членом Ради Безпеки ООН та відповідальною великою державою, Китай не буде байдуже спостерігати за кризою в Україні, або «підливати олії у вогонь» чи використовувати кризу як можливість для отримання вигоди», - повідомило «Сіньхуа» із посиланням на лідера КНР. На думку голови Сі, «зараз, коли раціональне мислення та голоси звучать дедалі голосніше, важливо скористатися можливістю та створити сприятливі умови для політичного врегулювання кризи», яке дозволить встановити «міцний мир та стабільність у Європі».

З одного боку, в тих словах, що прозвучали, є мало чого нового. Китай від початку путінської «спецоперації» періодично закликав до миру та діалогу, висловлюючи готовність сприяти врегулюванню. Щоправда, робила це Піднебесна вельми специфічно, опублікувавши 24 лютого 2023 року «мирний план» із дванадцяти пунктів, який усі так чи інакше залучені до конфлікту сторони небезпідставно назвали відірваним від реальності. Похвалу, та й то дуже стриману, він викликав хіба що у Кремлі. Однак, з іншого боку, як зазначають політологи-міжнародники, цього разу подібні «мирні» тези прозвучали не абстрактно, а безпосередньо в розмові з одним із двох лідерів країн-учасників конфлікту, і це також дуже важливо.

Тим часом в Офісі президента надвечір повідомили, що під час бесіди лідери знайшли «точки дотику» між китайським та українським «мирними планами». У чому саме зійшлися Зе та Сі, на Банковій уточнювати не стали. Однак пізніше Володимир Зеленський у своєму Telegram-каналі наголосив, що у розмові політики «окрему увагу приділили шляхам можливої взаємодії з метою встановлення справедливого та сталого миру для України». «Ніхто не бажає миру більше, ніж український народ. Ми на своїй землі та боремося за наше майбутнє, реалізуючи невід'ємне право на самооборону. Мир має бути справедливим та стійким, заснованим на принципах міжнародного права та поваги до Статуту ООН. Не може бути жодного миру за рахунок територіальних компромісів. Територіальна цілісність України має бути відновлена в межах 1991 року», - наголосив глава держави.

Його контакт із китайським лідером, до речі, прокоментували й у Москві. Зокрема, у росМЗС наголосили на «готовності китайської сторони докладати зусиль для налагодження переговорного процесу» і побачили «широке співзвуччя» російських «принципових підходів з положеннями опублікованого МЗС КНР 24 лютого відповідного позиційного документа». 

При цьому, за словами відомої Марії Захарової, яка є одним із офіційних спікерів російського зовнішньополітичного відомства, проблема криється «не в браку хороших планів». «Київський режим демонструє неприйняття будь-яких здорових ініціатив, спрямованих на політико-дипломатичне врегулювання української кризи, а евентуальна згода на переговори зумовлює ультиматумами із свідомо нереалістичними вимогами», - заявила вона.

Не залишився осторонь і наш стратегічний союзник у Вашингтоні. За словами координатора Ради нацбезпеки США зі стратегічних комунікацій Джона Кірбі, Штати «вітають розмову», проте «занадто рано говорити про те, чи може вона призвести до якогось значного руху у бік миру».

Як би там не було, дзвінок Сі Цзіньпіна Володимиру Зеленському показав, що наміри КНР впритул зайнятися врегулюванням конфлікту не є виключно декларативними, а факт відправки до Києва китайської делегації побічно підтверджує витоки в ЗМІ про домовленість президента Франції Макрона та голови КНР спільно підготувати для майбутнього політичного врегулювання «української кризи» І, зважаючи на все, нинішня китайська ремарка про «раціональні голоси, що звучать все голосніше» - не що інше, як реверанс офіційному Парижу.

«Сам факт телефонної розмови між Сі та Зеленським, і призначення Пекіном «спецпредставника для комунікації щодо врегулювання «української кризи» говорить про те, що Китай розпочинає велику переговорну гру навколо України. І це вже не просто миролюбна риторика та не імітація миротворчості. Це вже досить серйозно. І це жест у бік Макрона та європейців. Мовляв, ви ж просили, щоб голова Сі зателефонував Зеленському. Ось він і зателефонував. Однак від цієї переговорної гри Пекіна не варто чекати негайних і навіть швидких результатів. Відмінності в інтересах та позиціях України та Росії такі великі, що навіть теоретично якийсь раціональний компроміс знайти навряд чи можливо. Єдине, про що можуть домовлятися, але пізніше (не раніше кінця поточного року, а може й не раніше наступного року) - про припинення вогню. Але поки що і це під великим питанням. На умови майбутніх мирних переговорів та переговорні позиції обох сторін значно більшою мірою впливатимуть хід та результати подальших військових дій. Я не думаю, що Україна чекає від Китаю на допомогу у встановленні справедливого миру. Теоретично очікується, за прикладом Макрона, що Сі зателефонує Путіну і переконає його вивести російські війська з України. Але у Києві не наївні ідеалісти. Є розуміння, що і Сі не дзвонитиме Путіну з таким проханням, і Путін не виводитиме своїх військ з України. У Пекіні вважають Україну союзником США, тому не гратимуть на нашу користь. А для України краще, щоб Китай виступав у ролі посередника-миротворця, а не військового союзника Росії. Саме це головний аргумент для переговорної гри Києва з Пекіном», - зазначає політолог Володимир Фесенко.

Наголосивши, що Китай якщо і буде посередником, то з боку Росії, експерт констатував: «Поки що відбулася лише телефонна прелюдія на початок великої переговорної гри. Обидві сторони пояснили свої позиції щодо встановлення миру в Україні, обмінялися аргументами. Перший крок зроблено. Наступний крок у цій переговорній грі буде з боку Макрона. Потім розпочнуться човникові місії китайського «спецпредставника». Чи зацікавлений Китай у врегулюванні військового протистояння між Росією та Україною? У Китаї зацікавлені у просуванні своїх інтересів та зміцненні свого впливу. Зверніть увагу, що у Пекіні цю велику війну називають «українською кризою», що цілком відповідає російській позиції. Жодного слова засудження Росії за цю війну у Пекіні не прозвучало. Справа в тому, що в Китаї цю війну сприймають у контексті свого протистояння зі США. Тому Пекіну не вигідна перемога України у цій війні і повна поразка Росії, але цілком вигідне відносне ослаблення Росії та посилення її залежності від Китаю. Отже, Китай прагнутиме, щоб ні Росія, ні Україна не виграли цю війну, погодилися на «бойову нічию», а гарантом умовного миру між ними став Пекін. Але ми спостерігаємо лише перші ходи дебюту великої переговорної гри навколо війни між Росією та Україною. До ендшпілю ще дуже далеко. Поки що Китай намагається зіграти білими, тобто першим розпочати цю гру, розігруючи свій варіант дебюту. Чекаємо ходів у відповідь інших гравців».

Ігри-іграми, але фактично чи не єдиним чітким переговорним результатом Зе та Сі стало свідчення останнього, що у російсько-українській війні неприйнятне застосування ядерної зброї, оскільки «у ядерній війні немає переможця». З урахуванням того факту, що Україна такої зброї немає, це можна розцінювати як черговий «привіт» російським Медвєдєвим та іншим персонажам, які систематично погрожують не лише нашій країні, а й усьому цивілізованому світу горезвісною «кнопкою». До речі, дуже символічна дата дзвінка Сі Зеленському – якраз 26 квітня була чергова річниця Чорнобильської катастрофи. Власне, небажання допустити використання ядерної зброї під час російсько-української війни – це, мабуть, найважливіша спільна позиція, яку сьогодні мають Київ та Пекін.

Ще один момент, на який слід звернути окрему увагу, стосується кейсу озброєння. Володимир Зеленський, за словами його прес-секретаря Сергія Никифорова, під час розмови з Сі Цзіньпінем, тричі наголосив, що всі держави мають утриматися від підтримки Росії, зокрема щодо військово-технічного співробітництва та постачання зброї. «Будь-яку підтримку – навіть часткову – Росія конвертує у продовження своєї агресії, у свою подальшу відмову від миру. Чим менше підтримки отримує Росія, тим швидше закінчиться війна і до міжнародних відносин повернеться спокій», - процитував президентський спікер главу держави.

На фініші майже годинного телефонного діалогу з Сі Володимир Зеленський зазначив, що до повномасштабного російського вторгнення Китай був «торговим партнером України номер один» і висловив сподівання, що така динаміка розвиватиметься на всіх рівнях. Українські та китайські лідери також домовилися «підтримувати регулярний діалог».

Загалом майже годинну телефонну розмову українського президента і китайського лідера можна вважати нейтральною з окремими позитивними штрихами. Однак очевидно, що на Банковій, у МЗС та інших вітчизняних держструктурах ні на хвилину не повинні забувати про те, що тривалий час Піднебесна, прикидаючись сліпо-глухо-німою, мовчала про кровопролитну війну, а якраз до її річниці Сі Цзіньпін поїхав до Москви. Символічно? Без сумніву. Ну і плюс до цього – китайські ЗМІ постійно ретранслюють наративи розпропаганди про «спецоперацію», а профільні експерти КНР марно співають пісню про ситуативні вигоди Китаю, зокрема – отримання дешевої російської нафти та багатьох інших ресурсів. Висновок? Для Китаю цікавий виключно Китай, а війна в Україні – не більше, ніж привід заробити в іміджевому (якщо говорити про переговорні ініціативи КНР) і, безумовно, фінансовому плані.