Сіль війни: чому ціна на «білу смерть» злетіла до неба і що буде далі

"Артемсоль" - найбільше підприємство солевидобутку в Європі. Лише минулого року там виробили 2 мільйони тонн солі, на 90% забезпечили український ринок та експортували до 20 країн. Серед постійних клієнтів Угорщина, Польща, Грузія, Молдова, Азербайджан, Румунія. Тож зупинку ДП «Артемсоль», по якому завдали ударів російські окупанти, відчують на собі й споживачі за кордоном.

Окрім кам'яної солі в Україні виробляється і виварювальна сіль із сольових розчинів Дрогобицького родовища. Наразі ця солеварня, яка ще два роки тому була змушена була припиняти виробництво через надлишок продукції, подвоїла робочі темпи.

«Виробляли 30-31 тонну. Тиждень тому додали виробництво і будемо до 54-55 тонн на місяць виробляти. Це дуже мало, це дві фури. А люди хочуть одразу брати фуру, дві», - зазначає заступник директора держпідприємства «Солевиварний дрогобицький завод» Ігор Нащечич. Задовольнити попит українців тут не проти, але не мають виробничих потужностей.

Великі виробничі потужності солевидобутку залишилися в окупованому Криму. Херсонщина, де здавна видобували морську сіль, також тимчасово окупована, там у нас два державні підприємства. Cолезавод поблизу села Геройське Голопристанського району, там сіль вирощують із води Чорного моря. А за триста кілометрів від нього – Геніченський солепром, там сіль росте у водах озера Сиваш.

Поки українське виробництво стало на вимушену паузу, на полицях почала з'являтися імпортна сіль – румунська, турецька та польська.

Експерт Микола Пугачов з Інституту аграрної економіки акцентує, що сіль, що імпортується, може мати домішки і є, скажімо м'яко, вельми специфічною. А ось відомий кухар Євген Клопотенко, який намагається запровадити в Україні шкільне харчування з мінімальним вмістом солі, зникненню солі з полиць магазинів радіє. Адже, каже він, це хороша нагода українцям привчати організм до меншої кількості даного консерванта, який не просто корисний для організму, а шкідливий.

«Нестачі солі не буде. Хотів би порадити в жодному разі не бігти і не скуповувати сіль, щоби не створювати штучний ажіотаж. Середня норма споживання на людину щодня становить 6 грамів. І якщо ви придбали цей кілограмовий пакет солі, він у вас буде півроку. Сіль у нас є, була і буде, тож заспокойтеся», - наголошує віце-президент Торгово-промислової палати України Михайло Непран.

Дещо дисонує з думкою експерта позиція вищого керівництва країни, хоча в даному випадку йдеться не тільки і не так про сіль. Нещодавно, в ході дистанційного виступу на економічному форумі в Давосі, президент Володимир Зеленський заявив, що сьогодні близько 400 мільйонів людей залежать від українського продовольства, додав: внаслідок того, що Росія заблокувала Чорне море, цим людям загрожує світовий голод. «Наразі світ не має інструменту для того, щоб превентивним чином реагувати на загрозу голоду, і саме тому Україна ініціює створення організації країн-експортерів продовольства. Зразком для такої організації може стати ОПЕК, яка є організацією країн-експортерів нафти. Відтак можна створити організацію країн-експортерів зерна», - зазначив нинішній господар Банквої.

Перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький, коментуючи в ефірі загальнонаціонального телемарафону ініціативу Зе, наголосив: «Ідея створення «зернового ОПЕК» полягає у тому, щоб основні країни фактично кожного маркетингового чи календарного року узгоджували позиції та домовлялися про те, скільки буде експортовано для того, щоб ціна не різко обвалилася і не збанкрутували фермери, але і була доступна споживачеві, тому що є розуміння якого імпортного попиту, тому можна домовлятися про обсяг експорту. Крім того, країни будуть солідарні, і якщо десь виникають обмеження у межах домовлених квот експорту до однієї з країн-учасниць, інші її не замінюють. Тобто вони розуміють, що підтримують одна одну і цю квоту має виконати саме ця країна. Що важливо, ці країни формують стратегічний запас у межах своїх територій, і якщо виникає форс-мажор, неврожай чи критичні погодні фактори, завжди є цей запас у країнах-експортерах, і вони можуть продовжувати виконувати свої зобов'язання. З іншого боку, це дасть гарантії імпортерам, де люди залежать від імпорту їжі та зерна, завжди в них буде певний гарантований обсяг цієї продукції».

За словами урядовця, на сьогодні вже є попередні домовленості щодо створення організації з країнами-членами ЄС. «Наші аграрії – молодці. Незважаючи на всі складнощі та воєнний час, фактично весняна посівна компанія завершується. Вже посіяно близько 90% того, що планувалося посіяти цього року. Посіяно 200 тисяч гектарів ярої пшениці, майже мільйон ярого ячменю, 157 тисяч гектарів вівса, 50 тисяч гектарів гречки, проса. Цукрових буряків вже посіяно 182 тисячі гектарів, 4 мільйони гектарів соняшника. Тобто посівна сталася. Щодо можливого дефіциту тих чи інших продуктів, то 182 тисячі гектарів посаджених цукрових буряків - це більш ніж достатньо, щоб задовольнити внутрішній ринок і навіть можна буде експортувати. По маслу також немає застережень, ми маємо запас соняшника – це десятирічне споживання олії. Крім того, посаджено 101,1 мільйон гектарів картоплі — це більш ніж достатньо. Є напруга за ранньою овочевою групою, зокрема, це молода цибуля, морква, буряк, адже овочі саме ранньої групи вирощували у Херсонській та Запорізькій областях. Але якщо ми говоримо про річне споживання, то жодних загроз дефіциту базових продуктів ми не бачимо».

До речі, мережа блискавично вибухнула мемами у відповідь на гонитву за сіллю. На одному з найпопулярніших сервісів оголошень один із користувачів запропонував продати кілограм солі за 15 тисяч гривень, або обміняти її на квартиру у Києві. А український художник Максим Машковський намалював пачку дефіцитної солі у вигляді обручки...

Безумовно, в будь-які життєві моменти і тим більше критичні гумор допомагає «випливти». Проте реалії ніхто не скасовував. Вчора голова Світового банку Девід Малпасс заявив, що вторгнення Росії в Україну може призвести до глобальної рецесії, оскільки зростуть ціни на продовольство, енергоносії та добрива.