Таємницю будівництва Стоунхенджа розкрили у Британії

Протягом багатьох десятиліть залишалося невідомим, як жителі епохи неоліту змогли доставити багатотонні валуни від їхнього родовища до місця встановлення кромлеха в Стоунхенджі. Нове дослідження вчених з Даремського університету у Великій Британії показало, що камені могли пересувати зовсім не люди, пише The Daily Mail.

Стоунхендж складається із сарсенів (валунів вагою близько 25 тонн) і близько 80 дрібніших блакитних каменів. Попередні аналізи показали, що вони походять із пагорбів Преселі на південному заході Уельсу.

Автори нового дослідження вивчили «втрачений камінь» розміром із людський череп, знайдений на території Стоунхенджа у 1924 році. На його поверхні помітили сліди дії льодовиків, а не людських рук.

Читайте також: На околиці Праги виявили археологічний пам'ятник старший за Стоунхендж

Коли каміння рухаються разом із льодовиками, то перевертаються з боку на бік. У результаті на них утворюються плоскі грані із закругленими краями. Саме такі вчені виявили на «втраченому камені». Крім того, на ньому помітні борозенки та вибоїни, які часто виникають при перенесенні льодовиками.

Дослідники дійшли висновку, що величезні валуни Стоунхенджа могли бути принесені на рівнину Солсбері крижаними масами, що рухаються. Вони зазначили, що кромлех складається із 30 різних типів гірських порід.

«Це величезна різноманітність типів гірських порід абсолютно типова для льодовика, який переміщається місцевістю та збирає валуни всюди», – зазначили автори наукової роботи.

На думку вчених, спорудження Стоунхенджа було дещо хаотичним. Неолітичні майстри просто використовували каміння, яке було в них під рукою, переставляючи і переміщуючи менші блакитні валуни в міру потреби. Коли ж матеріали закінчилися, пам'ятник був закинутий у тому вигляді, як ми його сьогодні знаємо.

Фото: ixbt.com