Трибуна для терористів: чим загрожує головування Росії в Раді безпеки ООН

Парадоксально, але факт: Російська Федерація, яка, розв'язавши цинічну війну проти суверенної України, починаючи з першого квітня головує у Раді безпеки ООН. Цей факт, що в принципі цілком логічно, вже викликав вкрай жорстку реакцію українського дипломатичного корпусу.

«Голова Росії в Раді безпеки ООН – злий жарт. РФ узурпувала своє місце, веде колоніальну війну, а її лідер є військовим злочинцем, який розшукує Міжнародний кримінальний суд за викрадення дітей. Світ не може бути безпечним місцем із Росією в Раді Безпеки ООН», - заявив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.

Глава вітчизняного МЗС окремо наголосив, що Росія максимально використовує головування в Раді безпеки ООН для поширення маніпулятивних наративів проти нашої з вами країни. До питання про те, чи це можливо, повернемося дещо пізніше. Зараз для загального розуміння ситуації наведемо деякі процедурні факти.

Отже, головування в Раді безпеки ООН щомісяця переходить в іншу країну, яка є членом цієї структури. Дуже показово і навіть символічно, що востаннє Росія головувала в Радбезі в лютому 2022 року – якраз перед стартом повномасштабної агресії проти України. І ось на другому році війни, першого квітня ці обов'язки знову перейшли до представника Росії Василя Небензі. Цей персонаж, який говорив з трибуни ООН на весь світ про бойових комарів, яких використовує Україна у боротьбі з путінськими «визволителями», вже заявив про те, що незабаром до штаб-квартири ООН прибуде голова росМЗСу Сергій Лавров, «який візьме участь у низці засідань Ради безпеки Організації Об'єднаних Націй». Тобто очевидно, що місячний період свого головування в ООН фактично ізольована від цивілізованого світу країна-вигнанець намагатиметься використовувати на повну котушку.

Тим часом експерти, які тривалий час працювали в ООН, вважають, що безпосередньо головування РФ якимось чином не збільшить наявні можливості Росії в Раді безпеки ООН. Дипломат, керівник секретаріату Ради безпеки ООН у 2009-2016 роках Олександр Мацука, який кілька десятиліть пропрацював в ООН, в інтерв'ю ВВС невдовзі заявив: «Голова в Раді безпеки насправді дуже обмежений в діях. Він організовує та веде засідання Ради безпеки ООН, дає слово, за допомогою секретаря готує порядок денний. Майже все, що він говорить у Раді безпеки, секретаріат кладе йому на стіл на початку засідання. Усе це прописується секретаріатом відповідно до правил процедури. Тобто всі свої дії головуючий повинен так чи інакше узгоджувати з іншими членами Ради безпеки ООН».

На думку Мацуки, максимум, що очікується від Небензі – це «якісь прояви хамства» під час виступу на адресу інших представників. «Якщо росіяни порушуватимуть процедуру, захочуть внести якийсь пункт, щось провокаційне до порядку денного Ради Безпеки ООН, інші члени просто проголосують проти цього, і все закінчиться», - підсумував Олександр Мацука.

Водночас заступник глави Офісу президента Андрій Сибіга зазначає наступне: «Голова Росії в Раді Безпеки ООН – єдиному у світі органі, відповідальному за підтримку міжнародного світу – це вирок усій сучасній архітектурі міжнародної безпеки, свідчення її повного банкрутства. Світ не може бути заручником застарілих правил процедури Радбезу. Держава, яка вже більше року веде наймасштабнішу війну з часів Другої світової проти держави-засновника ООН, держава, яка чітко кваліфікована Генеральною Асамблеєю ООН як агресор, вже давно повинна була бути викинута зі складу Організації – як країна, яка не відповідає статутному критерію ООН щодо «миролюбності».

Особливо цинічним головування Росії в РБ ООН виглядає у світлі видачі міжнародним правосуддям ордера на арешт президента РФ за скоєння страшного військового злочину - викрадення українських дітей. Вперше в історії у ключовому органі ООН головуватиме держава на чолі з військовим злочинцем». Зазначивши, що Росія після розпаду «совка» фактично захопила своє місце в Раді безпеки ООН у грудні 1991-го, пан Сібіга констатував: «Україна неодмінно продовжить системну роботу з усіма державами-членами ООН, щоб довести нелегітимність перебування Росії в Організації в цілому та у Раді Безпеки зокрема. Ситуація навколо головування Росії в Раді безпеки ООН – ще один незаперечний аргумент на користь якнайшвидшої імплементації української формули миру, реалізація десяти пунктів якої здатна повернути чинність міжнародному праву та статуту ООН. Переконаний, що перемога України на полі бою призведе до перезавантаження системи світової безпеки».

«Зараз, і треба зазначити, цілком обґрунтовано, і в соцмережах, і по офіційних дипломатичних каналах на різних рівнях, серед іншого, активно просувається питання виключення країни-агресора, яким є Російська Федерація зі складу ООН. Механізми для цього існують, проте шлях їх реалізації, скажімо так, це далеко не спринтерський забіг, а досить тривалий марафон. А що маємо сьогодні? Так, нехай на ухвалення будь-яких рішень Росія під час свого головування навряд чи зможе суттєво вплинути, але навіть сам факт того, що країна-вбивця та терорист «керує» у структурі, яка покликана гарантувати глобальну безпеку – нонсенс. Зрозуміло, що це квітневе головування РФ буде вкрай неприємним для представника України в ООН Сергія Кислиці. Адже коли обговорюватиметься якесь українське питання, і коли Україна захоче брати участь у таких засіданнях, йому за процедурою доведеться звертатися до головуючого «пана голови» - тобто, з певною повагою до явно неадекватного Небенза», - зазначає в розмові з Lenta. UA один із чинних українських дипломатів, який працює нині за межами нашої країни.

До речі, згаданий нашим співрозмовником постпред України в ООН не коментував «від себе» квітневе головування Росії в Раді безпеки цієї структури. Сергій Кислиця у своєму Facebook лише процитував президента Зеленського, котрий нещодавно заявив: «ООН – це не будівля, ООН – це лідери. Лідери всіх 193 членів ГА ООН та 15-ти лідерів Радбезу ООН. Отже, не будівля та не секретаріат на чолі з Антоніо Гуттерешем ухвалюють неправильні рішення. Це лідери членів двох органів. Звичайно, ці 15 країн, членів Ради Безпеки не володіють ООН і не контролюють її повністю. На щастя, Генеральна Асамблея ООН – це окремий орган, який представляє всіх членів, де кожна країна дорівнює незалежно від своєї економічної чи військової могутності. Тобто, якщо ви хочете реальних змін в ООН, не звинувачуйте будівлю на першій авеню на Манхеттені. Натомість закликайте та звертайтеся до своїх урядів – урядів чотирнадцяти членів Ради Безпеки».

Тим часом у головному зовнішньополітичному відомстві нашої країни продовжують наполягати на тому, що Росія має бути виключена зі складу Ради безпеки ООН. У недавній авторській колонці для американського видання The Hill глава МЗС Кулеба наголосив: «Проста зміна таблички «Радянський Союз» на табличку «Російська Федерація» стала найбільшим дипломатичним шахрайством ХХ століття. У результаті Росія перетворила крісло постійного члена Ради безпеки ООН на свій трон безкарності. Сьогодні ми маємо справу із наслідками порушення правил, допущених 32 роки тому».

У тому, що Росія не має жодного відношення до Організації Об'єднаних Націй, переконаний також відомий дипломат Володимир Єльченко, який вісім років працював постійним представником України при ООН. У недавньому ефірі загальнонаціонального телемарафону Єльченко зазначив, що парламент РФ - ні РРФСР, ні нинішньої Росії так і не ратифікував статут ООН. Понад те, Москва оголосила себе продовжувачкою Радянського Союзу, а не правонаступницею, відповідно, вона мала права зайняти місце СРСР ООН після його розпаду. Тим більше, не мала права бути постійним членом Ради Безпеки ООН, блокуючи будь-яке рішення, яке не подобається Кремлю.

Володимир Єльченко пропонує три опції, що дозволяють «попросити» Росію з ООН: «Існує два політичні варіанти – «китайський» та «південноафриканський», а також суто юридичний. «Китайський» шлях – коли 1971 року виключили з ООН Китайську Республіку (те, що ми сьогодні знаємо – як Тайвань) і замість неї віддали це місце Китайській Народній Республіці, яка сьогодні існує. Цей приклад не дуже нам підходить, хоча деякі американські юристи напівжартома, але таки серйозно вважають, що Україна могла б подати заявку замість Російської Федерації, і тоді цей китайський шлях спрацює. Однак, це малореально. «Південноафриканський» шлях реальніший за попередній. Генеральна асамблея ООН свого часу схвалила дуже довгу резолюцію, що в Південно-Африканській Республіці існував режим апартеїду, який порушував права людини. І одним із пунктів резолюції було невизнання повноважень апартеїдного уряду Південної Африки. Це рішення врешті-решт призвело до того, що в ПАР відбулися перші демократичні вибори і переміг на них Нельсон Мандела. І ПАР перетворилася на демократичну державу, якою і є зараз».

«Ну, а юридичний шлях полягає в тому, щоб звернутися до Комітету з повноважень у Генасамблеї ООН, до якого входять дев'ять країн і там немає права вето. Склад Комітету оновлюється щороку. Переконаний, що українська сторона змогла б набрати більшість голосів у цьому органі, адже це не так уже й важко, як набрати дві третини в Генасамблеї. І таким чином не визнати повноваження російської делегації, позбавивши її можливості брати участь у роботі ООН взагалі та в Раді безпеки ООН зокрема», - резюмував пан Єльченко.

До речі, тут дуже доречно згадати висловлювання екс-президента РФ, а нині заступник голови російського Радбезу Медведєва, який нещодавно заявив таке: «Росія має три головні цінності: тисячолітню історію, ядерну зброю і постійне місце в Раді Безпеки ООН».

Тобто можна собі уявити, яке сакральне значення для кремлівських нелюдів має факт приналежності до світової архітектури безпеки. Проте, як вважають експерти, українська влада має ще більш ніж достатньо часу до вересневої сесії Генеральної асамблеї ООН для того, щоб вказати країні-терористу на вихід з Організації Об'єднаних Націй. Зрозуміло, що для цього потрібна максимально копітка праця і, насамперед, не ситуативна, а постійна робота з нашими стратегічними партнерами – Сполученими Штатами, Великою Британією та Францією, які є постійними членами Ради безпеки ООН, щоб заручитися їхньою підтримкою такого чи іншого підходу. Це – завдання максимум. Мінімальна ж мета лежить на поверхні – робити все, щоб обмежити росіянам можливості використовувати трибуну ООН для своєї отруйної пропаганди, що зашкалює по брехні. У цьому плані можна діяти просто, але ефективно: штампувати тоннами для порядку денного ООН нагальні для себе питання, яких на сьогоднішній день у воюючій Україні – реально віз і маленький візок.