Турборежим по-натівському: що означає для України вступ Фінляндії до Альянсу

Цього тижня Фінляндія де-юре стала 31 учасником НАТО. Це не можна було уявити ще два роки тому – через категоричну незгоду домінуючої більшості фінського товариства. Однак зараз кількість прихильників вступу до НАТО в цій країні перевищує 80%, і причина одна: повномасштабне російське вторгнення в Україну. Саме політика Кремля призвела до посилення НАТО, відзначали недавно західні лідери на зустрічі в Брюсселі. «Я схильний сказати, що це, можливо, єдине, за що ми можемо подякувати Путіну, тому що він вкотре прискорив процес розширення НАТО», - іронічно зазначив держсекретар США Ентоні Блінкен.

Рандеву західних дипломатів, що відбулося 4 квітня, до речі, було символічним не лише поповненням НАТО Фінляндією, а й тим, що відбулося у 74-у річницю заснування Альянсу, а також у річницю сумнозвісного Бухарестського саміту, де Україні відмовили у ПДЧ.

Слід окремо відзначити, що так швидко до НАТО не вступала ще жодна країна. Заявку на приєднання до Північноатлантичного альянсу Фінляндія і Швеція подали 18 травня минулого року, і ось менш ніж одинадцять місяців фіни стали його повноцінними членами. Вони могли б, втім, укластися в ще більш короткий термін, якби Туреччина та Угорщина не блокували схвалення цього запиту власними політичними вимогами, задовольнити які досі намагається Швеція.

Як би там не було, але поки що на площі перед штаб-квартирою НАТО у Брюсселі підняли лише фінський прапор – відповідно до латинського алфавіту він посів своє місце між прапорами Естонії та Франції. Перші особи Фінляндії, які були присутні на церемонії, по-різному оцінили значення цієї події. Наприклад, фінський міністр закордонних справ Пекка Хаавісто назвав його «історичним», тоді як президент країни Саулі Ніїністе зазначив, що «зміни не настільки радикальні, оскільки Фінляндія раніше вже досить довго і щільно взаємодіяла з НАТО».

«Щороку ми ставали ближче до вступу до НАТО. Я не думаю, що люди побачать якісь значні зміни у повсякденному житті, але фіни відчують себе у більшій безпеці», - зазначив він під час спільного із генсеком Єнсом Столтенбергом брифінгу в Брюсселі.

Важливо наголосити, що ще у січні 2022-го «За» вступ до НАТО висловлювалися лише 28% фінів, проте ситуація кардинально змінилася після початку повномасштабного вторгнення РФ до України. У результаті на момент подання Фінляндією навесні минулого року заявки на приєднання до НАТО за вступ до Альянсу висловлювалися вже 76% опитаних. До листопада 2022 року кількість прихильників вступу до НАТО в країні зросла до понад вісімдесяти відсотків, а в лютому поточного року 53% фінів висловилися за прискорене приєднання до Альянсу, тобто не чекаючи на Швецію.

Для путінської Росії вступ її північного сусіда до НАТО означає низку змін. Найочевидніша – подовження кордону з Альянсом більш ніж удвічі: з 1233 до 2572 кілометрів. Плюс до цього, з приєднанням Фінляндії до НАТО понад 90% узбережжя Балтійського моря контролюватимуть країни НАТО. Також цілком зрозуміло, що серйозно посилиться роль Альянсу і в арктичних справах, оскільки його членами стануть сім із восьми держав Заполяр'я, тобто всі окрім РФ. Очевидним є і продовження тенденції на зрощення НАТО та Євросоюзу: зі вступом Фінляндії, а пізніше і Швеції, в Альянсі залишиться лише чотири країни, які входять до ЄС, але не беруть участь у НАТО: Австрія, Ірландія, Кіпр та Мальта.

З огляду на ці, а також низку інших факторів, не дивно, що в Москві вступ Фінляндії до НАТО викликав істерику на різних рівнях. «НАТО проводить комплекс заходів щодо підвищення бойової готовності Об'єднаних збройних сил, активізує навчально-бойову та розвідувальну діяльність поблизу кордонів Росії та Білорусії. Членом Альянсу стала Фінляндія. Все це у купі створює ризики суттєвого розширення конфлікту», - заявив міністр оборони РФ Сергій Шойгу.

У свою чергу, у росМЗС зазначили, що «Російська Федерація буде змушена вжити заходів у відповідь як військово-технічного, так і іншого характеру з метою усунення загроз нашій національній безпеці, що виникають у зв'язку із вступом Фінляндії до НАТО». За оцінкою відомства Лаврова, «відбулася кардинальна зміна ситуації у північноєвропейському регіоні – раніше одному з найстабільніших у світі».

"Конкретні кроки в оборонному будівництві на північно-західних рубежах Росії залежатимуть від конкретних умов інтеграції Фінляндії до Північноатлантичного Альянсу, включаючи розміщення на її території натовської військової інфраструктури та ударних систем озброєнь", - додали в російському міністерстві закордонних справ.

Що стосується останньої ремарки, то тут слід зазначити, що генсек НАТО Єнс Столтенберг у Брюсселі пояснив, що рішення про те, чи розміщувати на своїй території військові бази НАТО чи ні, ухвалюватиме фінська влада. Вони, у свою чергу, з цього приводу поки що однозначно не висловлювалися.

На думку експертів-міжнародників, це пов'язано з тим, що після недавніх парламентських виборів будуть значні перестановки в тамтешньому уряді, тому позиція з цього питання поки що не сформована.

У Кремлі ж наголосили, що у будь-якому разі розцінюють приєднання Фінляндії до НАТО як "чергове загострення". "Розширення Альянсу - це зазіхання на безпеку і на національні інтереси Російської Федерації", - заявив путінський спікер Дмитро Пєсков.

При цьому він наголосив, що «ситуація з Фінляндією докорінно відрізняється від ситуації з Україною, тому що Фінляндія ніколи не ставала «анти-Росією». Судячи з цієї репліки «балакучих вусів», у Путіна досі так і не усвідомили, що сьогодні «анти-Росією» є весь цивілізований світ, який на власні очі побачив на що здатна неадекватна у всіх сенсах РФ.

У тому, що продовження розширення НАТО є черговою геополітичною поразкою Путіна, переконаний військовий експерт Сергій Грабський. У коментарі Lenta.UA він наголосив наступне: «У контексті вступу Фінляндії до НАТО в рекордно короткі терміни, хотів би нагадати, що не далі як у січні минулого року господар Кремля грізно вимагав повернення військової інфраструктури Північноатлантичного блоку в Європі до 1997 року. Однак постійно повторюючи тезу про недопущення розширення НАТО, Путін особисто допустив збільшення кордонів між НАТО та Російською Федерацією більш ніж удвічі, і це його чергове «досягнення» зокрема і російської зовнішньої політики в цілому».

У свою чергу, політолог Володимир Фесенко зазначив також, що Росія виявилася нездатною заблокувати подальше розширення НАТО, і констатував: «Крім того, що НАТО продовжило своє розширення прямо на північних кордонах РФ, «особливий фінський шлях» означає для нас тепер особливу прискорену процедуру вступу до НАТО без перехідного періоду у вигляді «Плану дій членства в НАТО». І це є сприятливим прецедентом для нас. Але скористатися цим прецедентом ми зможемо після війни і у разі перемоги над Росією. Вступ України до НАТО не відбудеться автоматично. Для цього будуть потрібні цілеспрямовані зусилля і з нашого боку, і з боку наших найактивніших партнерів у НАТО. До того ж, можливий опір і шантаж з боку Угорщини – як це відбувається зараз з боку Туреччини та Угорщини щодо Швеції. Словом, чим переможнішим для нас буде завершення нинішньої війни, тим більше шансів буде на вступ України до НАТО. Лише членство України в НАТО буде найнадійнішою гарантією нового нападу Росії на Україну. В Україні це розуміють. Потрібно, щоб це зрозуміли і в усіх країнах НАТО».

Тим не менше, питання членства України в НАТО поки що залишається табу, тому що Захід досі, схоже, остаточно не визначився зі своєю кінцевою метою у повномасштабній війні Росії проти нашої з вами країни. По обидва боки Атлантики лише постійно повторюють: «Ми підтримуватимемо Україну стільки, скільки це буде потрібно». Не раз звучала ця теза і в Брюсселі, де вперше за шість років на рівні міністрів закордонних справ зібралася комісія «Україна-НАТО» (КУН), яку всі ці роки блокувала Угорщина. Незважаючи на істеричні заяви міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто, що всі рішення ухвалюються консенсусом та скликання КУН підриває єдність Альянсу, вето Будапешта цього разу було подолано. Очевидно, що це створює прецедент на майбутнє: коли вирішуватиметься доля остаточного членства України в НАТО, країни-члени, незважаючи на ймовірний опір Угорщини, можуть просто проігнорувати її верещання на користь Кремлю.

За підсумками засідання КУН міністр закордонних справ Дмитро Кулеба наголосив, що питання ПДЧ в НАТО для України як проміжного етапу для вступу до Альянсу знято з порядку денного, «тому що ми офіційно подали відповідну заявку». З цього випливає, що, як і Швеція і Фінляндія, ми наполягатимемо на членстві в НАТО, минаючи формальне отримання ПДЧ. Тому від Вільнюського саміту в липні, куди запрошено президента Зеленського, за словами Дмитра Кулеби, ми очікуємо на формалізовані рішення, які наближатимуть членство України в НАТО. «Ми не шукаємо рішення, які лише констатують стан стосунків. Повторення вкотре, що двері НАТО залишаються відчиненими, - цього буде недостатньо», - наголосив глава вітчизняного МЗС. Втім, судячи з численних публікацій у західній пресі, наші натівські союзники більше думають про те, що запропонувати офіційному Києву в обмін на чітку юридично закріплену перспективу членства в НАТО: від більш тісної та поглибленої взаємодії з Альянсом та якихось розмитих гарантій безпеки до багаторічної програми підтримки України з боку НАТО, яку нещодавно схвалили країни-члени. Ризикнемо припустити, що навряд це все влаштовує 82% українців, які, згідно з свіжими соцопитуваннями, підтримують саме повноправне членство в Північноатлантичному Альянсі.

На прес-конференції за підсумками засідання комісії Україна-НАТО Єнс Столтенберг підкреслив, що лише перемога нашої країни у війні є передумовою для будь-якої дискусії про майбутнє членство в НАТО. Виходить, замкнене коло, оскільки без далекобійної зброї та винищувачів звільнити всі захоплені рашистами території та, тим більше, деокупувати Крим військовим шляхом буде вкрай складно. Однак ці позиції союзники під різними приводами нам поки що не дають. Наприклад, США оголосили про новий пакет військової підтримки України на $2,6 млрд. Це додаткові боєприпаси, протидронні гармати, мобільні ракетні комплекси з лазерним наведенням, станції радіолокації повітряного спостереження, реактивні системи залпового вогню, мінометні системи, протитанкові комплекси, стрілецька зброя, патрони, тактичні автомобілі для евакуації техніки, важкі паливозаправники тощо. У цьому чималому списку, як бачимо, немає озброєнь, що дозволяють нашій країні глобально переламати хід війни. Те саме стосується і НАТО як єдиного клубу. За інформацією агентства Bloomberg, генсек Альянсу Єнс Столтенберг пропонує країнам-членам виділяти по 500 мільйонів євро на рік для наповнення програми з підтримки України. Всі ці кошти підуть на нелетальну допомогу: паливо, захисне спорядження тощо, тоді як військово-політичне керівництво України називає цілком конкретні та інші збройно-технічні потреби ЗСУ.