В кінотеатрах України - фільм про кохання, самотність, брехню і надію

Як завжди, починаємо з назви. Фільм, який йде в наших кінотеатрах, називається «В обіймах брехні». Ім'я це йому дали прокатники і воно, як правило, нічого не означає, оскільки може бути застосовано до десятків ситуацій в житті. Оригінальна назва «Грета» теж універсально, але воно хоча б дає зрозуміти, що головний фокус стрічки сконцентрований на його головній героїні.

А вона того варта. Ізабель Юппер останні роки в різних фільмах грає одну і ту ж роль - самотньої, божевільної і раціональної жінки (таке поєднання цілком реально, запитайте у психіатрів), яка, як павук в павутиння, заманює в свій будинок довірливих добрих мушок обох статей. У своєму попередньому фільмі «Єва» - чоловічої, в «Греті» (відзначимо перекличку назв) - жіночої. Це виглядало б одноманітно, якби не дві обставини.

По-перше, Юппер - актриса, яка вміє зробити зі свого обличчя настільки холодну застиглу маску, що будь-яка найменша зміна в ньому сприймається глядачем так, якби інша актриса влаштовувала істерику, ридала, заламувала руки і т.п. Теж, звичайно, одноманітний прийом, але це компенсується віртуозністю виконання.

По-друге, Юппер грає останні роки (у всякому разі - з тих її фільмів, які потрапляють в наш прокат) тільки у хороших режисерів і вибирає тільки хороші сценарії. Її прізвище в титрах - знак якості для фільму не тільки через те, що в ньому буде грати вона, а й тому, що вона вибирає краще.

«В обіймах брехні» - чергове тому підтвердження. Його режисер Ніл Джордан, хоча його таланти універсальні (знімає навіть комедії) знає толк в психологічних трилерах з патологічним душком, за один з яких, «Жорстоку гру», отримав «Оскара» як сценарист. (В «Греті» він також співавтор сценарію). Його новий фільм це теж, по суті, жорстока гра, яку затіває зі своїми потенційними жертвами героїня Ізабель Юппер.

Вона ніби забуває в метро витончену і недешеву шкіряну сумочку зі своїми координатами, дрібничками і грошима в розрахунку на те, що чергова жертва принесе її до неї додому. І розрахунок тут точний - якщо це буде дівчина, то напевно наївна і добра, оскільки інша просто візьме гроші, викинувши сумку в найближчий смітник. Саме такою дівчиною і є Френсіс у виконанні Хлої Морец, яка намагається в шумному Нью-Йорку забути про смерть своєї матері, яку вона дуже сильно переживає.

Полює на таких дівчат Грета тому, що їй подобається знову і знову грати роль матері, яка виховує дорослу дочку, оскільки свою рідну дочку вона таким «вихованням» настільки спотворила психічно, що та стала алкоголічкою і померла. Все це з'ясовує ще в першій третині фільму, а ось далі починається, як і належить в трилері, поєдинок, за яким стежиш з неослабним інтересом до самого фіналу (досить, до речі, несподіваного).

Для любителів трилерів (тільки справжніх, а не підробок під цей жанр) фільм до перегляду обов'язковий, для шанувальників гарної акторської гри - теж.

Олег Васильєв, Lenta.UA