В український прокат виходить "Мегалополіс" Френсіса Форда Копполи

Перед тим, як "Мегалополіс" потрапив в основну конкурсну програму цьогорічного Каннського кінофестивалю, історики кіно порівнювали цю ситуацію з іншим фільмом Копполи, "Апокаліпсис сьогодні"? в Каннах рівно 45 років тому. Тоді зйомки масштабної стрічки про в'єтнамську війну, що відбувалися у Камбоджі, теж проходили довго та важко. Коппола, як і у випадку з "Мегалополісом", вклав у картину власні гроші, а її провал загрожував йому банкрутством.

До жахливих умов роботи додалися ще й алкоголізм виконавця головної ролі Мартіна Шина та неадекватність Марлона Брандо, який приїхав на зйомки, не читаючи сценарію, за яким він мав бути підтягнутим полковником Курцем. Брандо, напроти, був моторошно товстим, чем через що Копполі довелося перекроювати зйомки всіх сцен з ним. Ну і, нарешті, як багато років після того зізнався Коппола, "ми всі курили марихуану". 

У результаті знятий матеріал перевищив 15 годин, після чого Коппла займався монтажем фільму два роки. У Канни "Апокаліпсис" в оточенні ореолу скандалів поїхав як офіційно було заявлено, як "незакінчена робота", проте і досить несподівано, отримав там "Золоту пальмову гілку". (Точніше сказати, розділив її з "Бляшаним барабаном" Фолькера Шлендорфа, теж незвичайним фільмом).

Чим "Апокаліпсис" зачепив каннських хоч і снобів, але професіоналів високого класу, зрозуміло: у ньому є епізоди, які гідні увійти до будь-якої антології з історії світового кіно - насамперед це гелікоптерна атака під вагнерівський "Політ валькірій". Проте те, що з 15 години довелося залишити лише 3, зробило сюжет місцями невиразним, а місцями й зовсім незрозумілим, особливо у фіналі - крім його загальної фабули (фільм - вільна екранізація культової повісті класика Джозефа Конрада "Серце темряви" ).

Все це готує нас до того, що абсолютно незрозуміло, чого нам чекати цього тижня від походу до кінотеатру на "Мегалополіс" - шедевра чи провалу (зрештою, у Каннах фільму жодних премій не дали). Але зрозуміло інше - йти до кінотеатру потрібно, оскільки класика в нашому (та й у світовому) прокаті з'являється рідко.

Фото: Wikipedia