Вчені розкрили шокуючу правду про ацтекські свистки смерті

Нове дослідження показує, що один із самих леденящих душу артефактів ацтеків — глиняні свистки смерті, що нагадують людський череп і видають звук, схожий на крик, — не тільки лякав слухачів у давні часи, а й глибоко впливав на здатність людського мозку посилювати стан тривоги і страху.

Нове дослідження, опубліковане цього місяця в журналі Communications Psychology , вивчило вплив цих звуків на сучасних слухачів та виявило їх здатність викликати негативні емоційні реакції та підвищену нейронну активність у слуховій корі.

Вчені вперше досліджували вплив цих тривожних свистів на мозок сучасних європейських добровольців, провівши два окремі експерименти з різними вибірками учасників.

Ацтекські свистки смерті, зазвичай у формі черепа, були розроблені для створення пронизливого, пронизливого звуку, схожого на крик, що виникає внаслідок зіткнення повітряних потоків. Численні приклади знайшли в могилах, датованих періодом між 1250 і 1521 роками нашої ери.

Вважається, що свистки смерті використовувалися давніми ацтеками для залякування противників під час бою. Їх часто знаходять поруч зі скелетами жертв, що підтверджує припущення про те, що вони могли мати скоріше церемоніальну функцію. Наприклад, на думку деяких експертів, свистки смерті були створені так, щоб нагадувати пронизливі вітри Міктлана, ацтекського підземного світу, який, як вважалося, приймав жертовні дані. Дехто вважає, що звук мав символізувати ацтекського бога вітру Ехекатля, який створив людство з останків мертвих.

Дослідники використовували добровольців із сучасної Європи щодо низки психоакустичних тестів. Коли дослідники реєстрували нейронні та психологічні реакції учасників на передсмертний крик, вони виявили, що звук сприймався як «що має гібридне природно-штучне походження», що ускладнювало для мозку категоризацію.

Учасники дослідження описали ці звуки як «лякаючі» та «відштовхувальні», що відповідає меті використання свистків в ацтекських ритуалах та війнах.

Психоакустичні експерименти, проведені у дослідженні, показали, що мозок сприймає звук як природний та штучний, створюючи відчуття двозначності, яке захоплює розумову увагу. Ця складна реакція включає слухову обробку нижчого порядку та когнітивні системи вищого ладу, посилюючи емоційний вплив звуку.

Інакше кажучи, жахлива двозначність передсмертного свисту, схоже, пробуджує уяву, оскільки мозок намагається розшифрувати символічне значення звуку. Тому дослідники приходять до висновку, що «використання свистків у ритуальних контекстах здається досить ймовірним, особливо у жертовних обрядах та церемоніях, пов'язаних із мертвими».

Ці звуки могли бути призначені для того, щоб навіяти страх жертвам жертвоприношень або викликати захоплення тим, хто був присутнім на церемоніях.

В результаті дослідники припускають, що його могли навмисно використовувати під час ацтекських церемоній, щоб спричинити сильну психологічну реакцію.

Фото: Wikipedia Commons