Вдалий хід чи провальний перфоманс: що продемонстрував «парадний» указ Зеленського

Напередодні традиційного травневого парадного мракобісся в РФ Володимир Зеленський підписав Указ, згідно з яким він офіційно «дозволив» Російській Федерації провести військовий парад у Москві 9 травня 2026 року. Цей крок, підкреслили в Офісі президента, став частиною дипломатичних домовленостей за посередництва США, зокрема президента Дональда Трампа, про триденний режим припинення вогню (9–11 травня). В Указі, серед іншого, підкреслюється, що на час проведення параду територіальний квадрат Червоної площі був офіційно виключений із плану застосування українського озброєння.

Путінський спікер Пєсков назвав цей Указ «дурним жартом». З ідентичними за змістовим наповненням меседжами виступили і деякі українські експерти та лідери суспільної думки (ЛСД), підкреслюючи, що такий хід обернеться для України помстою Кремля, який, мовляв, уже зриває обмін полоненими за формулою 1000 на 1000.

Тим часом, домінують усе-таки позитивні оцінки. Ось як своє бачення ситуації окреслює викладач Києво-Могилянської академії Валерій Пекар: «Ця чиста тактична перемога в когнітивному домені була описана десятками фахівців. Нагадаю, когнітивне домен – це, на відміну від ІПСО, боротьба не за те, що противник думає, а за те, як він думає. Водночас, багато українських коментаторів цю перемогу не визнали, знецінили, розвінчали, розкритикували і заплювали. Росіяни кожну свою поразку оголошують перемогою (хоча цього разу їм довелося визнати поразку). Ми ж будь-яку свою перемогу схильні вважати поразкою. Це вже серйозне когнітивне викривлення, з яким потрібно щось робити, тому що так можна і повну перемогу відмовитися визнавати — а це означає добровільно завдати поразки самим собі».

Відомий блогер і військовослужбовець ЗСУ Сергій Марченко зазначає: «Мабуть, уперше за всю війну Україна обіграла Росію в ІПСО. Указ про дозвіл на проведення параду в Москві в обмеженому квадраті – найсильніший крок, який можна було зробити у відповідь на фальшиві мирні пропозиції Путіна. Особливо приємно було дивитися, як підгорало у російських пропагандистів. Вони чудово розуміють, наскільки болючим є цей удар по російському суспільству, схибленому на ідеї власної величі, коли велич розсипається просто на очах і «країна 404» видає їм дозвіл на проведення військового параду».

Підкресливши, що з військової точки зору удар по параду в Москві не мав би сенсу, Марченко констатував: «За всю війну були десятки спроб прорвати ППО над Москвою, і всі вони були невдалі. Тому було очевидно, що удар по Москві 9 травня, коли там було зосереджено все ППО свиномордих, теж мав би приблизно 0% шансів на успіх. А ось про указ Зеленського про парад на Червоній площі говоритимуть ще довго. І це добре. Тому що Україна показала позицію сили, а Росія постала слабкою і немічною, не здатною контролювати навіть проведення параду в Москві. Однак за важливою психологічною перемогою над божевільним старим із бункера, який сам виставив себе на посміховисько своїми проханнями до Трампа захистити його парад від українців, має слідувати військова перемога».

Насправді, за «парадним» указом українського президента, переконаний політолог Ігор Петренко, стоять чотири роки роботи мільйонів людей: «Це Сили оборони, які зробили так, що небо над Москвою тепер – питання нашого розкладу, а не їхнього. Інженери, що проєктували далекобійне. Робітники в цехах. Розвідка. Дипломати, що витягують санкції та зброю. Волонтери. Мільярди донатів від звичайних людей. Бійці, яких уже немає з нами. Це їхній указ. Президент його тільки підписав – і підписав красиво. Бо тонкість тут якраз у формі. Не «попередження», не «заява МЗС», не «джерела повідомляють». А указ. З номером, печаткою, координатами і датою набрання чинності. Стилістика – чисто бюрократична. Ефект – нищівний. Колись у Кремлі планували парад на Хрещатику. Зараз же отримали папір із Банкової: дозволено провести свій парад у себе вдома в межах певного квадрата».

«Коли над імперією насмехаються — руйнується міф величі, десакралізується правитель і зникає страх влади. Незважаючи на те, що це (указ президента Зеленського про парад у РФ – Ред.) вишуканий тролінг і однозначна перемога України в конкурсі капітанів смішних заяв про тимчасове перемир'я за участю Києва, Москви та Вашингтона, однак це приклад прекрасної інформаційної спецоперації з висміювання агресора, адресованої внутрішній аудиторії Російської Федерації. Коли гумор стає зброєю, значить, імперія втрачає сакральність і страх, на яких трималася її влада. Поки імперію бояться, її накази виконують. Коли її висміюють, страх перетворюється на презирство. А над смішним не трясуться. Імперії тримаються на образі «непереможності» та «мудрості» правителів. Анекдоти, меми та сатира оголюють дурість, корупцію та некомпетентність, перетворюючи «велич» на фарс», — підкреслює експерт Громадянської мережі ОПОРА Тарас Радь.

«Для системи важливо, щоб піддані вірили в неї або боялися її. Коли народ сміється, каральний апарат втрачає моральний опір, а пропаганда перестає працювати. Над Путіним і Російською Федерацією сміються у світі все більше, особливо після падіння проросійських режимів у Сирії, Венесуелі, війни в Ірані, втрати позицій на Кавказі, хоча досі є ще ті, хто зберігає страх. І все це виключна заслуга Сил оборони України, які своєю стійкістю деконструюють міф про велич «руського міра», про непереможність «другої армії світу». Чим більше буде прикладів висміювання Росії та Путіна, тим більше доказів буде, що «король голий», — підсумовує аналітик.

У даному контексті слід звернути окрему увагу на реакцію російських блогерів і пропагандистів. Ця реакція була переважно істеричною та агресивною. Багато хто з них сприйняв крок Зеленського як принизливий тролінг, що підриває авторитет російської влади. Наприклад, відомий пропагандистський канал «Рибарь» назвав оприлюднення Києвом координат «квадрата безпеки» на Червоній площі спробою показати, що проведення параду тепер залежить виключно від волі України. Водночас пропагандист Олександр Коц заявив, що цей указ є «чистої води інформаційною спецоперацією», мета якої – повністю деморалізувати росіян. При цьому багато Z-блогерів висловили невдоволення «млявою» реакцією офіційної Москви. Коментар Пєскова вони назвали слабким на тлі прямого виклику з боку України.

«Хід президента України і тих, хто готував цю інформаційно-психологічну операцію, виглядає досить послідовним і креативним. Звичайно, дозвіл на парад противника під час війни – інструмент психологічного домінування. Водночас, укази президента України як частина ІПСО — це, на мій погляд, точковий інструмент. Не треба цим механізмом для таких цілей захоплюватися. Як і залученням самого інституту президента України до ІПСО», — зазначає екс-посол України в США Валерій Чалий.

Конкретно в цій ситуації, на переконання дипломата, результат очевидний: «російський керівник — у біді»: «Ситуацію з парадом інформаційно Кремль програв. В Україні та міжнародному середовищі. Путін у біді. Але чи є остаточна відповідь про настрої серед російських громадян? Побачимо. Це справді чи не найважливіше в даній ситуації. Але не забуваємо, що ворога не варто недооцінювати. Ситуативне приниження, але з можливістю зберегти внутрішньоросійську картину «побєдобєсія», повернути системи ППО на позиції і продовжувати війну на знищення українців і України — це плата за вищевказані позитивні результати».

Хоч би як там було, але, загалом, переконаний Валерій Чалий, нинішня українська «ініціативна позиція», покликана вивести з глухого кута війну на виснаження, має тільки вітатися. Інша справа, що у Путіна зупинятися, схоже, не планують. І перемир'я закінчилося разом із черговою ордою «шахедів», запущених по українських містах.