Ядерка мовою, вибори в думці: до чого призводить політика Трампа

Про те, що в Пентагоні виношують новий «ядерний» план, повідомив днями NBC News. Як зазначили джерела телеканалу, Вашингтон прагне стримувати одночасно Пекін і Москву і при цьому робити більшу ставку на нестратегічну, тобто тактичну ядерну зброю.

За даними NBC News, проєкт нової ядерної стратегії очолює голова політичного управління Пентагону, 46-річний Елбрідж Колбі — один із головних ідеологів сучасної зовнішньої політики Республіканської партії США, якого називають також і ключовим архітектором оновленої американської оборонної доктрини. Як зазначає Politico, пан Колбі особливо завзято відстоює ідею так званої контрольованої ескалації. Суть цього кейсу полягає в тому, що у війні, де можливе застосування ядерної зброї, Сполучені Штати хочуть мати можливість контролювати рівень напруги буквально на кожному етапі. При цьому Пентагон прагне мати більше варіантів — між звичайною зброєю та повномасштабним ядерним ударом.

«Якщо ви дійсно хочете, щоб розширене стримування працювало, у політичного керівництва мають бути такі варіанти дій, які воно дійсно готове застосувати», — цитує NBC одного зі своїх неназваних співрозмовників. Інакше у США залишаться лише крайні варіанти, а противник може не повірити, що Вашингтон дійсно готовий ними скористатися, додає він.

Офіційно подробиці нової стратегії Вашингтона не оприлюднюються, проте останнім часом її можливі принципи та підходи активно обговорювали в аналітичних доповідях, зокрема Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS). У цьому контексті аналітики центру, серед іншого, наголошували, що Сполучені Штати прагнуть того, щоб союзники більше відповідали за власну оборону та ядерне стримування у своїх регіонах.

Власне, ідея «розподіленого стримування», коли союзники беруть він більшу частину відповідальності за власну безпеку, у Європі де-факто поступово реалізується. Зокрема, Париж запропонував створити систему колективного стримування на основі власного ядерного арсеналу. За задумом французів, країни-партнери зможуть розміщувати на своїй території французькі літаки з ядерною зброєю. Для Франції це означає збільшення дальності застосування її ядерних сил, а для партнерів — своєрідну французьку «ядерну парасольку» над ними. Зазначимо, що до цієї ініціативи вже приєдналися Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Данія, Польща, Швеція, Греція та Норвегія. Надалі до неї можуть приєднатися й інші європейські країни. Україна теоретично та політично також може приєднатися до французької ініціативи ядерного стримування, оскільки французький ядерний арсенал є повністю автономним від НАТО, а сам Париж декларує «європейський вимір» своїх життєво важливих інтересів. Однак на практиці реалізація такої «ядерної парасольки» для нашої з вами країни залишається предметом експертних дискусій і багато в чому залежить від завершення повномасштабної війни, політичної волі Парижа та рівня інтеграції України до Євросоюзу (ЄС).

У цьому контексті важливо також зазначити, що поряд із програмно-ядерними рухами Пентагону Велика Британія веде з Францією переговори щодо спільного підходу до ядерного стримування. Як зазначає із цього приводу The Guardian, дві ядерні європейські столиці — Лондон і Париж — прагнуть ще до осінніх виборів до Конгресу США поставити крапку в домовленостях щодо ядерного стримування, «оскільки республіканці ризикують із тріском програти і Трамп у результаті стане кульгавою качкою, не здатною на серйозні геополітичні кроки, які стосуються зокрема й ядерного стримування».

До речі, якщо говорити про ці самі осінні проміжні вибори до Конгресу (відбудуться 3 листопада), то слід відзначити вельми цікавий поворот, що обіцяє Трампу нові перепони на політичному шляху. Зокрема, днями одразу кілька американських видань повідомили про те, що досить відомий «журналіст» Такер Карлсон, ексконгресвумен Марджорі Тейлор Грін, чинний конгресмен Томас Массі та колишній директор Національного центру з боротьби з тероризмом Джо Кент обговорюють створення власного політичного проєкту. За твердженням The New York Times (NYT), присвячена цьому зустріч пройшла на початку серпня в будинку Карлсона в штаті Мен. Тобто не виключено, що республіканцям доведеться відбиватися одразу на двох фронтах — з одного боку традиційно від демократів, з іншого — від своїх колишніх соратників, які сьогодні звинувачують Трампа у зраді та невиконанні передвиборчих обіцянок.

Наприклад, вищезгадана Марджорі Тейлор Грін, пояснюючи намір створити нову політсилу, заявила таке: «Ми говорили, що не хочемо жодних воєн за кордоном, і дійсно мали це на увазі, коли підтримували Трампа, тому що він це обіцяв. Але він зрадив усіх нас».

Слід зазначити, що спроби створити нову партію у республіканців не є новими. Нещодавно опальний бізнесмен Ілон Маск заявляв про намір зареєструвати власну партію на хвилі конфлікту з Трампом через «Великий прекрасний білль» (One Big Beautiful Bill), який серйозно скорочував підтримку урядом електромобілів. «Сьогодні сформовано партію "Америка", щоб повернути вам свободу», — написав Маск у Х близько року тому, додавши, що дві основні політичні сили, на його думку, перетворилися на «однопартійну систему», яка банкрутує країну «витратами та корупцією».

Тим часом, за даними The Wall Street Journal (WSJ), Маск фактично заморозив проєкт. Джерела видання стверджують, що він вирішив зосередитися на своєму бізнесі «і не злити впливових республіканців». При цьому нібито важливим чинником стало бажання Маска зберегти добрі стосунки з віцепрезидентом Венсом, якого він розглядає як потенційного наступника Трампа у 2028 році. До речі, буквально днями, за даними джерел The Washington Post, Дональд Трамп заявив спонсорам Республіканської партії, що хотів би бачити Джей Ді Венса переможцем на наступних президентських виборах.

Хай там як, проте нинішня спроба створити альтернативну політсилу виглядає не такою вже й провальною, оскільки зараз у США є очевидною серйозна криза довіри і до республіканців, і до демократів. Згідно з даними дослідження Marquette Law School, опублікованого на початку серпня, позитивно до республіканців ставляться 39% опитаних, а до демократів — 37%. Несприятлива думка про перших — у 58%, а про демократів — у 60% респондентів.

«Трамп згуртував Республіканську партію сильніше, ніж, мабуть, будь-який сучасний президент: 62% рядових республіканців тепер відносять себе до руху MAGA (акронім від англ. "Зробимо Америку Знову Великою" — Ред.). Однак це домінування обернулося відчуженням тієї частини республіканців, яка не підтримує MAGA і чиї погляди та електоральна поведінка все більше нагадують позицію незалежних виборців», — наголошується у свіжому аналізі Брукінгського інституту.

«Цей розкол усередині партії може відіграти настільки ж важливу роль у результаті проміжних виборів 2026 року, як і протистояння з демократами», — попереджають аналітики інституту.

Важливо зазначити, що згідно з даними Gallup, станом на серпень-2026 зафіксовано відчутне падіння (з 47% наприкінці 2024-го до 39% у 2026-му) частки виборців, які ідентифікують себе з Республіканською партією та симпатизують їй. Американські виборці дедалі частіше ідентифікують себе як незалежні, і кількість таких тримається на історично високих рівнях — 44–47%.

Очевидно, що така електоральна погода створює досить непогане вікно можливостей для політичних експериментів на кшталт того, що зараз намагаються впровадити Карлсон, Грін, Массі та Кент. Як зазначає з цього приводу улюблена газета Трампа The New York Post, зараз ідеться скоріше про політичний рух, аніж про повноцінну партію з реєстрацією та кандидатами в усіх штатах. Однак, резюмує видання, сам факт того, що вчорашні медійно розкручені топ-фігури MAGA обговорюють остаточний розрив із нинішнім господарем Овального кабінету, і, більше того, створення партійної альтернативи, «демонструє неймовірну глибину розколу в правому крилі» якраз перед листопадовими проміжними виборами до Конгресу.