Як Лувр відібрав у приватного власника картину вартістю 24 мільйони євро

Ми не раз наводили цю приказку, але в даному випадку у "жорен правосуддя" був не такий вже великий термін - всього 30 місяців.

Насправді у придбаної днями, як повідомляла The Gardian, Лувром за €24 млн. картини (точніше сказати - ікони) знаменитого флорентійського майстра Чимабуе, який вважається попередником майстрів раннього Відродження, "Осміяння Христа", довга історія зі щасливим кінцем. Як ми розповідали ще кілька років тому, 90-річна француженка, у якої вона висіла у коридорі, що вів з вітальні на кухню, вважала її просто невеликою (25х20 см) старою іконою. Але коли родичі відправляли вищезгадану француженку до будинку для людей похилого віку, вони про всяк випадок запросили в її житло оцінювача, щоб він розібрався, що можна продати, а що просто викинути. (З цього і народилася легенда, яка потрапила потім у деякі ЗМІ, що картину збиралися викинути на сміття. Ще одна легенда - що на висіла на кухні над плитою, що неможливо, бо в цьому випадку фарби б просто не "вижили").

Запрошений у будинок фахівець одразу зрозумів, уражений золотим тлом картини, що перед ним робота старих італійських майстрів-примітивістів. Але навіть йому, за його визнанням, не спало на думку, що це робота самого Чимабуе. До «Осміяння Христа» виявили інтерес усі головні світові музеї, але вона пішла у приватні руки. Протягом менш ніж десяти хвилин торгів початкова вартість картини піднялася з €3 млн. до €24 млн. Покупець, який запропонував цю кінцеву ціну, довговолосий чоловік відразу після успішного для нього закінчення торгів пішов у супроводі охоронця.

А далі почалося найцікавіше. Ми тоді ще писали, що, можливо, господиню картини таки залишать удома – за такі гроші можна було б забезпечити їй розкішний догляд. Однак вона померла через два дні після аукціону (цілком можливо, що несподівана, нехай і приємна, новина надто збуджуюче подіяла на старе серце). Але це ще не все – міністерство культури Франції негайно оголосило картину національним надбанням, наклало заборону на її експорт та дало державі 30 місяців на збирання коштів для викупу картини.

Гроші були зібрані - і "Осміяння Христа" потрапило до колекції Лувру, де займе центральне місце серед інших творів художника. Як пише The Guardian, ні міністерство культури, ні Лувр не надали подробиць про те, скільки вони заплатили за картину і як було зібрано гроші на її купівлю, за винятком того, що це включало «виключну мобілізацію» для заохочення пожертв від покровителів, яким були запропоновано податкові пільги.

Однак не завжди держава буває в таких випадках такою щасливою – причому в особі того ж міністерства культури Франції. Як ми розповідали місяць тому, літній француз, власник малюнка Леонардо да Вінчі ще 2016-го звернувся до уряду з проханням отримати ліцензію на його експорт. Мінкульт Франції спочатку відхилив запит на тій самій підставі, що малюнок да Вінчі є національним надбанням, і запропонував купити роботу від імені Лувру за €10 млн.

Пізніше роботу оцінила пара фахівців, один з яких представляв міністерство, а інший власника, і оцінила її вартість приблизно в $15,6 млн. Але коли власник у 2021-му році подав заявку на отримання нової експортної ліцензії, французький Мінкульт надіслав йому листа, якому говорилося, що малюнок було вкрадено, і зажадав від нього довести, що малюнок було придбано законно.

"Хід" був свідомо програшним, тому що презумпція невинності, що діє в цивілізованих країнах, вимагає в даному випадку не від власника довести, що малюнок було придбано законно, а від Мінкульту - що малюнок був придбаний ним незаконно. Тому цілком логічно, що власник, спростувавши звинувачення, знову вимагав видати йому ліцензію і, зрештою, подав на Мінкульт до суду, який місяць тому не лише видав експортну ліцензію протягом 60 днів, а й покрити судові витрати власника малюнка.

Ну і, нарешті, є ще одна аналогічна історія, про яку ми теж розповідали, де у виграші опинилася держава, причому Мінкульт Франції знову програв. Вона відбувалася з автопортретом Рембрандта 1636 року, де він зобразив себе у вигляді прапороносця. Французька гілка родини Ротшильдів купила картину 1844 року. Потім. коли Ротшильди вирішили її продати, Франція, як і інших випадках, оголосила шедевр своїм національним надбанням. Однак після того, як виявилося, що французькі музеї не мають грошей на покупку, це обмеження було знято.

І те, що виявилося не по кишені Франції, заплатили Нідерланди, для яких ця покупка, судячи з заяви їх міністра культури про те, що "прапор повертається додому", стала питанням державного престижу. Уряд виділив на цю мету €150 млн, до яких додали свої €10 млн. Рейксмузеум Амстердама, де буде виставлена картина, і €15 млн. - Асоціація Рембрандта.

Можливо, що Франція не стала активно боротися за цю картину з тієї причини, що у 2015-му році Лувр та Державний музей Франції купили у спільне володіння за $180 млн. два портрети пензля того ж таки Рембрандта, які завжди демонструвалися разом, і на яких він у 1634-му році написав сімейне подружжя (окремо - чоловіка та окремо - дружину) у складі Мартена Соулмана та Оп'єна Коппіта.

Фото: Чимабуе "Осміяння Христа" Twitter