Завтра – Велика субота; її історія та духовний зміст

Велика субота - "протирічний" і "таємничий" день Страсного тижня. "Протирічний" - тому, що поєднує в собі жалобу по померлому на хресті Ісусу Христу і знання про його швидке воскресіння - тому в церковній літургії цього дня чуються як жалобні, так і святкові ноти. "Таємничий" - тому, що в Євангеліях про нього сказано мало: наприклад, про зходження Христа в пекло відомо, в основному, за неканонічним (але й не засудженим церквою) Євангелієм від Никодима.

Зняття Ісуса з хреста описано у всіх чотирьох євангеліях. Найбільш повно - у євангеліста Марка: "Прийшов Йосип з Аримафеї, знаменитий член ради, який і сам очікував Царства Божого, насмілився увійти до Пілата, і просив тіла Ісусового. Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, Чи давно він помер? І, дізнавшись від сотника, віддав тіло Йосипові".

Здивування Пілата було природним - зазвичай страчені мучилися на хресті кілька днів. Богослови бачать у тому, що Ісус був на хресті "всього" шість годин, Промисел Божий - адже у суботу євреям найсуворіше заборонялася будь-яка діяльність, включаючи поховання. Отже, послідовникам Христа треба було встигнути до настання суботи отримати дозвіл від Пілата, зняти тіло і поховати з дотриманням прийнятих звичаїв.

Нагадаємо, що вмирав Ісус не як звичайна людина – згідно з Євангелією від Матвія, на землю на цілих три години (тобто це не було сонячним затемненням) спустилася темрява і стався землетрус – так що ті воїни, які стерегли тіло Ісуса на хресті, щоб його не зняли, "страшилися вельми і казали: воістину Він був Син Божий". Цікава деталь - Матвій не згадує в цьому епізоді апостолів, а говорить лише про жінок, що були на місці страти, серед яких називає Марію Магдалину, а також, не прямо, мати Ісуса. Іоанн Златоуст згодом написав, що не має пояснення відсутності апостолів.

Ісуса зняли з хреста - як сказано у Матвія, "взяв тіло" Йосип Аримафейський, він же "обвив його чистою плащаницею і поклав його в новому своєму гробі, який висік він у скелі; і, приваливши великий камінь до дверей гробу, пішов". (Під "гробом" тут треба розуміти похоронну печеру, гробницю, яку Йосип Аримафейський висік у скелі у своїх володіннях).

Згадана плащаниця стала однією з головних християнських реліквій і зберігалася спочатку у константинопольському храмі Святої Софії, а потім, під час хрестових походів, потрапила до Європи і зараз перебуває у спеціальному ковчезі в Турині у храмі Іоанна Хрестителя, через що й отримала назву Туринської плащаниці. Її в останні роки ретельно досліджували за допомогою сучасних методів вчені, з чого були зроблені висновки про зовнішність Христа, завдані йому під час бичування рани і т.д.

Про зходження Христа в пекло, як вже було написано вище, у класичних Євангеліях згадують дуже мало. Є думка, що Христос вивів з пекла в райські обителі, де до цього були лише Ілля, Інох і "розсудливий розбійник" (той із двох розбійників, який, будучи розіп'ятий поруч із Христом, увірував у нього, хоча спочатку й лаяв), Адама , Єву і душі всіх старозавітних праведників. Причому з апокрифічного "Євангелія від Никодима" його коментатори роблять висновок, що, на думку автора, пекло існувало завжди, а рай бере свій початок з явлення Христа, що перетворив всесвіт.

Фото: Христос виводить душі праведників з пекла