Хаос як норма: у якій трясовині зв'язав Трамп і що це означає для України

Білий дім хоче різко збільшити витрати на військові потреби. Зокрема, недавно трампівська адміністрація презентувала проект федерального бюджету США на 2027 фіскальний рік, чітко окресливши ключові пріоритети офіційного Вашингтона. Грубо кажучи, їх лише два: Міністерство війни (так з 2025 року називається Міноборони США – Ред.) та силові структури. Фінансовий кошторис-2027 Пентагону пропонується збільшити на 42% порівняно з поточним роком - до рекордних $1,5 трлн. У цю суму входять близько $1,1 трлн, які передбачається провести через закон про фінансування національної оборони, що приймається щорічно, і майже $400 млн, які республіканці можуть провести по партійній лінії без погодження з демократами. В Адміністрації президента США зазначили, що такого значного нарощування військових витрат в Америці не було «з часів Другої світової війни».

У цьому контексті слід нагадати про те, що в 2018-му в ході свого першого президентського терміну пан Трамп назвав витрати на оборонні потреби, які на той момент становили трохи більше $700 млрд, «божевільними» і говорив про важливість уникнути «нових перегонів озброєнь» з Росією та Китаєм. Тим часом, як зазначає CNN, виснаження американських запасів боєприпасів за рахунок розпочатої військової кампанії в Ірані, очевидно, призвело до перегляду нинішнім господарем Овального кабінету своїх позицій.

У бюджетному проекті Білого дому серед іншого пропонується: продовження модернізації ядерного арсеналу США, включаючи розробку нових боєголовок; створення системи протиракетної оборони нового покоління «Золотий купол для Америки», що передбачає розміщення ракет-перехоплювачів у космосі; закупівля 12 видів критично важливих нормальних боєприпасів; інвестиції в безпілотні системи та системи протидії дронам противників; масове впровадження технологій штучного інтелекту у збройні сили; придбання 85 нових винищувачів F-35 виробництва концерну Lockheed Martin; будівництво 40 нових кораблів для бойового складу військово-морських сил, допоміжного флоту, сухопутних військ та берегової охорони; суттєве підвищення зарплат військовослужбовців.

«Президент Трамп пообіцяв інвестувати кошти в інфраструктуру національної безпеки Америки, щоб забезпечити безпеку нашої країни у дуже небезпечному сьогодні світі, — заявив напередодні директор бюджету Білого дому Рассел Воут. — Бюджет на 2027 рік підкріплює цю обіцянку і гарантує, що Сполучені Штати продовжуватимуть утримувати найпотужніші та найбоєздатніші збройні сили у світі».

Досить показово, що крім Пентагону, значно більше фінансових вливань пропонується надати цілій низці силових структур, включаючи Митну та Імміграційну служби, що реалізують план нинішнього господаря Білого дому по боротьбі з нелегальною міграцією.

Бюджет цілого ряду інших відомств, навпаки, пропонується урізати. У списку неугодних опинилися Національний науковий фонд — агентство при уряді США, яке відповідає за розвиток науки та технологій, Держдепартамент, Міністерство охорони здоров'я та соціальних служб, Національне управління з аеронавтики та дослідження космічного простору, Мінсільгосп, Міністерство житлового будівництва та міського розвитку, Міністерство торгівлі та Міносвіти та праці.

Далеко не тихою бюджетною сапою пройшов Білий дім і геополітичним полем. По-перше, у проекті бюджету-2027 у Трампа пропонують більш ніж відчутно скоротити фінансування ООН та низки інших міжнародних організацій, а по-друге, вперше з 2022 року (тобто, від початку горезвісної путінської «спецоперації») в американський фінансовий кошторис окремо не закладено допомогу Україні.

За словами голів комітетів із збройних сил Сенату та Палати представників Роджера Уікера та Майка Роджерса, нарощування витрат на військові потреби дозволить США наблизитися до запропонованого ними ж у НАТО показника 5% від ВВП на оборону. Наразі відповідні витрати США становлять близько 3,3% від ВВП, і за цим співвідношенням їх у Північноатлантичному Альянсі обганяють Польща та три прибалтійські країни.

Водночас, представники Демократичної партії, навпаки, жорстко розкритикували представлений Білим домом проєкт бюджету. Петті Мюррей, яка відповідає в Сенаті за узгодження бюджету по лінії демократів, заявила, що Білий дім веде «безрозсудні війни за кордоном на шкоду «потребам пересічних американців». "Трамп, можливо, і був би радий витратити більше грошей на бомби на Близькому Сході, ніж на сім'ї тут, в Америці, але я цьому не рада", - зазначила вона. «Це просто недоречний заклик виділяти більше грошей на зброю та бомби і менше на те, чого потребують люди, наприклад на житло, охорону здоров'я, освіту, дороги, наукові дослідження та охорону навколишнього середовища», — підтримав її демократ Джефф Мерклі. Загалом, представники Демпартії кажуть, що правдами-неправдами блокуватимуть ухвалення бюджету у запропонованому вигляді, акцентуючи на тому, що Трамп, який обіцяв зупинити війни, сам загруз у вуха в Ірані.

«Схоже, що Сполучені Штати зайшли в історію з Іраном без серйозної підготовки та розрахунків. І це вже не припущення, а факт, що відбувся. Вся справа в тому, що з самого початку все йшло не тільки не за планом, а й збільшувало виклики. Нагадаю, спочатку Трамп говорив, що треба назавжди закрити іранську ядерну програму, а в голові мав намір контролювати 20% світового ринку нафти. І якщо намір та публічне пояснення не збігаються — ми маємо результат. Реальність, як завжди, складніша — немає зміни іранського режиму, немає контролю за Ормузькою протокою і найголовніше — ніхто зі світових лідерів не хоче втягуватись у цю авантюру. Крім Ізраїлю, де діє своя екзистенційна логіка. Іранську операцію продовжують ще на два-три тижні. Але тільки Бог знає, наскільки це затягнеться. Підсумовуючи: Путін і надалі шикуватиме на нафті. Європейці серйозно замислюються про власний оборонний союз із функціоналом типу НАТО. Білий дім замість концентрації на внутрішній політиці дедалі глибше занурюється у проблеми, які сам і створив. На жаль, Трамп шукатиме, на кому зірватися. Інтуїція підказує – ми знову можемо опинитися серед «зручних» мішеней», – зазначає голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак.

На переконання експерта, і для офіційного Києва, і для пересічних українців у ситуації, що склалася, вкрай важливо «як мінімум не ловити інфаркт від кожної заяви Трампа і намагатися за жодних умов не підкидати снаряди в багаття».

«Україні необхідно спокійно кивати та займатися своїм. Тим, що справді має значення. Армія. Мова. Віра. Вибачте за сарказм», - резюмує Віктор Шлінчак.

До речі, якщо абстрагуватися від іранського залучення Трампа, то слід зазначити, що у нього і всередині країни проблем багато. Глава Білого дому розпочав жорстку чистку уряду, призначаючи нібито винних у системних провалах США.

Відставка минулого тижня генпрокурора і голови Мін'юсту США Пем Бонді стала новою віхою в низці доконаних і запланованих відставок у команді Дональда Трампа. Формально Білий дім подає звільнення пані Бонді як її власний намір перейти на роботу у приватний сектор. Однак, як зазначає Politico, реальна причина очевидна для всіх: Трамп прибирає фігуру, яка виявилася надто слабкою для задоволення його запитів і надто вразливою для опонентів. За даними The New York Times (NYT), президент давно незадоволений тим, що генпрокурор, з одного боку, не задовольняє його «непослаблювальну і часто нереалістичну спрагу помсти», а з іншого — не може захистити його від проблем, пов'язаних зі справою скандального фінансиста Джеффрі Епштейна.

«Для Пем Бонді 14 місяців на посаді федерального генпрокурора та голови Мін'юсту були ходінням мінним полем. У перші дні на новій посаді вона публічно заявляла, що оприлюднення «файлів Епштейна» — питання найближчого часу. Однак Трамп, для якого розкриття цих документів було однією з передвиборчих обіцянок, довго не давав на це згоди, і пані Бонді була змушена смиренно мовчати. Ця пауза викликала у суспільстві підозри у причетності президента до справи Епштейна, і під тиском Конгресу, який ухвалив закон, який зобов'язував оприлюднити документи, адміністрація змушена була розпочати їхню публікацію. Цей процес відбувався не надто гладко, і демократи звинуватили у підтасовуваннях та приховуванні фактів генпрокурора. Трамп же був незадоволений насамперед тим, що Бонді не змогла звести нанівець «проблему Епштейна» і вивести з-під вогню критики президента», - зазначає NYT і робить такий висновок: Бонді покарали не за слабкість як таку, а за нездатність перетворити ситуацію зі справою фінансиста на керовану кризу.

«Зокрема президент США сподівався, що генпрокурор зможе переключити увагу суспільства на справу проти адміністрації Барака Обами, яка свого часу розслідувала «російський слід» у політичному піднесенні Трампа. У відповідь, повернувшись до Білого дому, той почав розслідування проти Обами та його команди, звинувативши їх у «держзраді» та фабрикаціях. Однак «гучні справи» проти колишніх високопосадовців забуксували — реальних обвинувальних висновків, на які чекав Трамп, не було, і той звинуватив у цьому Бонді, яка, на його думку, виявилася неефективним виконавцем його доручень», - резюмує The New York Times.

Зазначимо, що тимчасово обов'язки генпрокурора вже передані заступнику Бонді Тодду Бланшу, який раніше працював особистим адвокатом Трампа. Коментуючи це призначення, нинішній господар Білого дому назвав його «дуже талановитим та шановним юристом». За інформацією Axios, Бланш може обійняти цю посаду на постійній основі. Видання при цьому стверджує, що він «не реформатор і не незалежний менеджер, а постать, максимально лояльна особисто президентові і саме тому його ймовірне призначення можна буде трактувати як рух не до виправлення помилок, а до створення більш жорсткого та політично керованого Мін'юсту».

На даний момент увага всюдисущого Трампа переключилася на інших членів кабінету. Він, зокрема, згідно з даними Politico, незадоволений міністром торгівлі Говардом Лютником та міністром праці Лорі Чавес-Деремер, яка намагалася досягти домовленостей із профспілками, тоді як Трамп жадав демонтажу соціальної політики своїх попередників Джо Байдена та Барака Обами. Що ж до Лютника, то, за великим рахунком, Трамп вирішив зробити його цапом-відбувайлом. З одного боку, Лютник зіткнувся зі зростаючим тиском через зв'язки з Епштейном (в оприлюднених документах згадувався його візит на острів з сім'єю – Ред.), а з іншого — він втілював у практичній площині політику Трампа щодо впровадження тарифів, що створило навантаження на бізнес і стало джерелом внутрішнього невдоволення. І незважаючи на те, що цю політику спустили з Білого дому, у Трампа вирішили всіх собак повісити саме на профільного міністра.

Тим часом The Hill повідомляє, що в оточенні Трампа точаться розмови і про можливу відставку голови нацрозвідки Тулсі Габбард. За даними видання, причиною могли стати її висловлювання на нещодавніх слуханнях у Конгресі, де вона поставила під сумнів доцільність ударів по Ірану.

The Guardian, аналізуючи нинішні кадрові пристрасті по-американськи, констатує, мовляв, сенс того, що відбувається, не зводиться до однієї чи кількох персоналій. «Замість системного вирішення проблем Дональд Трамп замінює лоялістами чиновників, які мають власну думку, прирівнює до зради будь-яку спробу професійної автономії, що лише посилює управлінську кризу у Сполучених Штатах», - резюмує видання.