Названо червонокнижні рослини, які є «візитівкою України»

На території України росте 4500 видів рослин природної фауни, з яких потребують охорони 800, а офіційно під захистом Червоної книги знаходяться 230. Про це повідомляє видання «Знання та світ».

Занесення того чи іншого виду до Червоної книги — це своєрідний сигнал тривоги, що свідчить про те, що даний вид перебуває у небезпеці, потребує спеціальних невідкладних заходів щодо охорони та дбайливого ставлення.

Найбільше видів рослин, що зникають, по географічному ареалу зосереджені в таких ландшафтах:

• рівнинні ліси - 32,
• луки - 26,
• степові ділянки - 21
• болота - 19,
• кам'янисті відслонення вапняків, крейди, гранітів - 14,
• водоймах - 3,
• високогір'я Карпат - 17,
• гірські ліси - 12,
• Кримські гори (ліси, скелі, яйли, південні схили) – 28.

Умовно такі рослини можна поділити на:

• ендеміки (більше ніде не ростуть, крім цієї місцевості) та субендеміки - 25,
• рідкісні – 31,
• красивоквітнучі, які посилено знищуються, - 21,
• лікарські - 5
• зникаючі, які скорочують свій ареал, - 26,
• представники сімейства орхідних, - 64 види.

У цій статті ми наведемо 13 найяскравіших червонокнижних рослин, які є «візитною карткою біорізномаїття регіонів України».

1. Едельвейс альпійський

Це декоративна квітка із легенди. Leontopodium alpinum сьогодні справді став легендарним через свою надзвичайну рідкість. Наукова назва роду (Leontopodium) походить від грецьких слів, що позначають «левова лапа». Народні назви: білотка альпійська, шовкова косиця.

Зустрічається дуже рідко в Українських Карпатах в альпійському та субальпійському поясі, зокрема, на вершинах гір Близниці, Ненески, Говерлянка, Петрос, Свидовець у найбільш важкодоступних місцях. Це багаторічна рослина, цвіте – у липні-серпні.

2. Вовчеягідник боровий

Рідкісні реліктові середньоєвропейський вид. Латинська назва Daphne cneorum. В Україні зрідка зустрічається на правобережному Поліссі та у Лісостепу, у Львівській області у Розточчі, Опіллі. Росте у соснових борах, на луго-степових схилах з виходами крейди та вапняків. Народні назви: багно, багун запашний, багун боровий, багун пахучий, боровик. Кущ висотою 10-30 см, цвіте - у травні-червні.

Рослина декоративна. Усі частини рослини, особливо плоди, містять гостро-пекучий отруйний сік.

3. Молочай волинський

Реліктовий енедемічний волино-подільський вид. Euphorbia volhynica. Ареал охоплює місцевості, які під час льодовикового періоду були покриті шаром льоду — Подільська та Волинська височини. Вид має велику наукову цінність, оскільки є вузьким ендеміком України.

Молочай волинський охороняється у природному заповіднику "Медобори", національному парку "Подільські Товтри", заказниках "Касова гора" та "Олексюки", ландшафтному пам'ятнику "Дністровський каньйон". Цвіте у травні-липні.

4. Ковила волосиста

Рослина по праву вважається найгарнішим злаком на Землі. Багаторічна рослина висотою 50-60 см. Під час цвітіння ділянки ковилового степу схожі на сріблясте море, що хвилюється. Латиною Stipa capillata. Народні назви: боже тіло, овеча смерть, остянка, свистуха, степчина, тирса, шовкова трава. Цвіте у травні-червні.

Росте у степах, на кам'янистих схилах, вузлах, лісових галявинах. Росте у Лісостепу. Кормова рослина. Декоративна. Лікарська (у народній медицині).

5. Тис ягідний

Римський історик Пліній та давньогрецький військовий лікар Діоскорид називали ягідний тис деревом смерті. У давнину гілки тиса носили на знак жалоби. Релікт третинного періоду може досягати віку до 4 тисяч років. В Україні росте у Карпатах та на Прикарпатті, у Криму — від Байдарських воріт, Чатирдага до Карабі-Яйли та Бельбецького каньйону.

Усі частини ягідного тиса — хвоя, кора, деревина, насіння — отруйні, але яскраво-червоний ягодоподібний принасінник позбавлений отруйних властивостей і охоче поїдається куницею та дроздом. Тис гарний медонос і дуже декоративний. Чагарник заввишки 3-10 метрів. Назва на латині Taxus Baccata. Цвіте - у квітні-травні. Народні назви: дерево, що не гниє, негній-дерево, негніючка, тес, тисина, тіс.

Тис ягідний, що спочатку займав дуже велику територію, був майже повністю винищений людиною через свою міцну і практично «вічну» деревину, що володіє сильними бактерицидними властивостями — вона вбиває навіть ті мікроорганізми, що є в повітрі. Будинок, у якому хоча б стельові балки зроблені з тису, надійно захищений від хвороботворної інфекції, що надзвичайно цінувалося під час масових епідемій.

У Стародавньому Єгипті з тиса робили саркофаги, за часів Середньовіччя — луки.

6. Сон-трава

Одна з перших квітучих рослин Лісостепу - сон-трава або розкритий простріл (Pulsatilla patens), яка поступово знищується любителями красивих букетів.

Великі фіолетові квітки прострілу розкритого нагадують формою дзвіночок. У погану погоду та на ніч квітки закриваються, наче засинають, за що в народі цю рослину назвали сон-травою. Цвіте - у квітні-травні. Зростає у соснових та змішаних лісах, на сухих піщаних пагорбах на Поліссі та в Лісостепу. Декоративні рослини. Медонос. Лікарська рослина (бактерицидна та фунгіцидна, заспокійливий та снодійний засіб).

Охороняють у природному заповіднику "Медобори", Національних природних парках "Подільські Товтри", "Деснянсько-Старогутському", регіональних ландшафтних парках "Міжреченському", "Дністровський каньйон", численних заказниках та пам'ятниках природи.

7. Горицвіт весняний

Одна з найкрасивіших квіток весняної флори. Adоnis vernalis. Народні назви рослини: горицвіт ярий (за яскраво-жовті квітки), жовтоцвіт, заячий мак, заяча трава, мохнатик, стародубка, чорна трава, жовта квіточка, чорногорка, терлич, пожежна квітка. Назва Адоніс походить від імені давньофінікійського божества сонця Адона, який, згідно з легендою, щороку помирав і з кожною новою весною воскресав. Квітки відкриваються лише у ясну погоду та звернені до сонця. Цвіте - у квітні-травні.

Росте у степах, на степових схилах лісостепу та степу, на яйлах у Криму. Зрідка зустрічається на степових схилах у Прикарпатті, Розточчі — Опіллі та на півдні Полісся у національному парку "Кременецькі гори". Містить глікозиди. Є серцевим засобом. Декоративні рослини.

8. Вовчоягідник таврійський

Рослина з яскраво-вираженими декоративними властивостями, але отруйна. Daphne taurica Kotov. Дуже рідкісний реліктовий вид, що зникає, росте тільки в Криму, є вузькоареальним ендеміком. Місця проживання - гори в Перевальному у верхів'ях р. Великої Бурульчі, в ур. Яман-Таш, скелі Макроусового Сімферопольського р-ну. Цвіте у травні-липні.

9. Рододендрон Кочі

Вічнозелений чагарник. Rhododendron myrtifolium. Найвідоміша народна назва карпатського рододендрону — червона рута, від якої походить назва славетної пісні Володимира Івасюка та однойменного фестивалю. Народні назви: бердулян, бердуляк, збурник, кашкара, когитник, омега, чорногривник.

В Україні росте на субальпійських та альпійських луках між чагарниками сосни гірської та ялівцю сибірського на висотах 1600-2050 м. Характерний для Ґорґан, Свидовця (тільки в масиві Близниці), Чорногори (досить часто), Мармаросського масиву.

Вперше описаний австрійським ботаніком Теодором Кочі (Theodor Kotschy) (1813–1866) та угорцем Лайошем Шимонкаї (Lájos Simonkai).

10. Деревій голий

Ця рослина – вузькоареальний ендемік. Це один із найрідкісніших видів на планеті Земля. У природному вигляді він зустрічається на гранітних відшаруваннях "Бесташ-гори" тільки на території заповідника Кам'яні могили. Це околиці села Новокраснівки Микільського району Донецької області та смт Розівки Розівського району Запорізької області.

Achillea glaberrima. Цвіте у липні-серпні.

11. Водяний горіх

Рослина сімейства плакунових. Реліктовий вид. В Україні зараз зустрічається лише в деяких заплавних водоймах долини Прип'яті та Дніпра, а також гирла Дунаю. Trapa natans. Народні назви: "чортів горіх", "рогатий горіх", "рогульник", "водяний каштан" .

У рослини характерний плід, що зовні нагадує голову бика, з одним великим крохмалистим насінням. Задля цього насіння рослина культивується в Китаї понад три тисячі років. Цвіте у травні – червні.

Рослина в давнину широко вживалася в їжу. Водяні горіхи знайдені у великих кількостях у спорудах кам'яного віку. Розміри запасів свідчать, що рослина грала роль, аналогічну ролі картоплі нашого часу.

12. Сальвінія плаваюча

Водяна папороть. Salvinia natans. Спороносить у серпні-вересні. В Україні росте у повільних або стоячих водах та озерах спорадично у багатьох районах (у басейнах Сіверського Дінця, Дніпра, Дністра), на Поліссі, у Закарпатській обл. (Теглаш, Берегове, Латориця) та Львівській (Немирівський р-н), у пониззі Дунаю.

13. Латаття біле

Nymphaea alba. Народні назви: жіноче латаття, водяна лілія, водяний лопух, латаття, листоплуг, ломич, лопатник, русальний колір, умич білий, купава, одолень-трава. Вид з'явився 70-80 млн років тому в крейдяному періоді. Збереглася рослина завдяки фізичним властивостям води, яка на дні водойм у найсильніші зими не охолоджується нижче +4 °C. Цвіте у червні – серпні. Декоративна рослина, дубильна, лікарська, використовується як заспокійлива, серцева, при зовнішньому вживанні як засіб для зміцнення волосся.

Охороняється в Дунайському, Канівському, Дніпровсько-Орільському, Рівненському природних заказниках, національному природному парку «Прип'ять-Стохід», Шацькому, Деснянсько-Старогутському, «Кременчуцьких плавнях», «Печенізькому полі» (Харківська обл.), ландшафтних заказниках загальнодержавного значення «Козинський» (Київська обл.), Білецьківські плавні (Полтавська обл.), Середньо-Сеймський (Сумська обл.).

Фото: wikimedia