Вчені розшифрували ДНК безсмертної тварини

Безсмертя як поняття зачаровує всіх і залишається невловимим для людей та майже будь-якого іншого живого організму. Тим не менш, деякі дуже рідкісні види опанували мистецтво виживання, і один із найцікавіших прикладів цього — безсмертна медуза, істота, здатна неодноразово повертатися в ювенільний стан — згадайте цікавий випадок із Бенджаміном Баттоном у петлі. Вчені в Іспанії розкрили генетичний код безсмертних медуз, сподіваючись розкрити секрет їхнього унікального довголіття і знайти нові ключі до людського старіння. Про це пише Daily Sabah.

У своєму дослідженні, опублікованому у Proceedings of the National Academy of Sciences, Марія Паскуаль-Торнер, Віктор Кесада та їх колеги з Університету Ов'єдо нанесли на карту генетичну послідовність Turritopsis dohrnii, єдиного відомого виду медуз, здатного неодноразово вертатися назад у личинкову стадію після статевого розмноження.

Як і інші види медуз, T. dohrnii проходить життєвий цикл, що складається з двох частин: під час безстатевої фази він живе на морському дні, де його головна роль полягає в тому, щоб вижити у періоди нестачі їжі. За сприятливих умов медузи розмножуються.

Автори пишуть, що хоча багато видів медуз мають деяку здатність звертати назад старіння і повертатися до личинкової стадії, більшість з них втрачають цю здатність, коли досягають статевої зрілості. Не так для T. dohrnii.

"Ми знали про цей вид, здатний робити невеликі еволюційні трюки, можливо, 15 або 20 років", - сказав Монті Грем, експерт з медуз і директор Інституту океанографії Флориди, який не брав участі в дослідженні.

Цей трюк приніс цьому виду прізвисько безсмертної медузи, термін, який, за визнанням Грема, дещо перебільшений.

Дослідження було спрямоване на те, щоб зрозуміти, що відрізняє цю медузу шляхом порівняння генетичної послідовності T. dohrnii з послідовністю Turritopsis rubra, близького генетичного родича, у якого відсутня здатність до омолодження після статевого розмноження.

Вони виявили, що T. dohrnii має варіації у своєму геномі, які можуть покращити копіювання та відновлення ДНК. Вони також, мабуть, краще підтримують кінці хромосом, які називають теломерами. Було показано, що у людей та інших видів довжина теломір коротшає з віком.

Грем сказав, що дослідження пов'язане з розумінням процесів та функціональності білків, які допомагають цим медузам обманювати смерть.

Фото: pixabay.com