Акорди Анкари: які «романси» співали в Альянсі

Financial Times констатує, що тональність заяв президента США щодо України на саміті НАТО, який нещодавно пройшов в Анкарі, стала несподіванкою для європейських лідерів. Вони вважають, що Трамп, під враженням останніх успіхів України в «далекобійних санкціях», суттєво змінив свою позицію. «Тут усе відносно просто пояснюється... Трамп любить переможців. A Україна нещодавно почала перемагати», — поділився з виданням один із дипломатів у НАТО. Чиновник, країну якого не уточнюють, каже, що на зустрічі лідерів нинішній глава Білого дому чітко просигstandaloneлізував, що налаштований більше підтримувати Україну і зважує нові кроки для того, щоб допомогти Києву переломити ситуацію у війні на свою користь. Ще один анонімний чиновник зазначив, що американський президент звучав «достойно, серйозно і переконливо» під час цих обговорень.

Одним із ключових питань на саміті в Анкарі, що завершився, стало узгодження плану надання фінансової допомоги Україні в розмірі €70 млрд. Це питання було вирішено на користь нашої країни, однак заяви учасників саміту показали, що деякі з них розуміють зобов'язання Альянсу перед Києвом по-своєму. Наприклад, як уточнив прем'єр-міністр Угорщини Петер Мадяр, участь кожної країни в цьому пакеті допомоги буде добровільною, як це було і раніше — за аналогією з механізмом відмови від участі, що діяв для Угорщини та Словаччини щодо програми кредитування ЄС.

«Кожна держава — член НАТО буде самостійно вирішувати, чи приєднуватися до цих заходів підтримки», — заявив в Анкарі Мадяр. «Угорщина продовжує надавати Україні всебічну гуманітарну допомогу, але не надаватиме їй ні озброєння, ні війська, ні солдатів, ні будь-яку іншу військову підтримку», — додав він.

У свою чергу прем'єр-міністр Чехії Андрей Бабіш заявив, чеський внесок у закупівлю озброєнь для України в США в межах програми PURL «буде одноразовим і невеликим за сумою».

Загалом, як бачимо, справа Орбана в особі інших персонажів живе і залізно-одноголосної позиції в НАТО немає — кожен намагається вставити свої п'ять копійок, притому, що рішення вже прийнято. Слава Богу, польському президенту Навроцькому (з яким, до слова, на полях саміту провів годинну закриту зустріч Володимир Зеленський) вистачило розуму не коментувати фіндопомогу НАТО Україні з прив'язкою до УПА.

Одну з головних інтриг саміту в Анкарі становило питання про те, як пройде зустріч президентів Зеленського та Трампа. За підсумками зустрічі американський лідер зробив гучну заяву про те, що Вашингтон буде готовий надати Києву не самі ракети Patriot, настільки необхідні для зміцнення системи ППО, а ліцензію на їхнє виробництво. «Це досить круто», — сказав з цього приводу Трамп. «Я впевнений, що ви зробите все, щоб зупинити цю війну», — додав він. Також нинішній господар Овального кабінету досить розмито сказав про те, що США можуть виступити в ролі повітряного щита для України, небо над якою пропонується зробити безпольотною зоною. Втім, якщо з ліцензією все зрозуміло, то питання «зони», очевидно, поки що не на часі, оскільки цей тематичний кейс, зі слів Трампа, належить уже до поствоєнних гарантій. А кінця-краю війни, на жаль, поки що на горизонті не проглядається.

Важливо також зазначити, що в підсумковій декларації саміту Росію назвали «довгостроковою загрозою» Альянсу, від чого на болотах неслабо підгоріло. Обурилися в країні-агресорі РФ і тим, що Трамп, попри анонс зателефонувати Путіну після розмови з президентом України, так і не зробив цього.

При цьому президент США на саміті в Анкарі проявляв таку активність, що будь здоров. Наприклад, під час зустрічі з господарем форуму президентом Ердоганом він оголосив про те, що США знімуть санкції з Туреччини, запроваджені у 2019 році, після того як Анкара придбала російські ЗРК С-400. Далі глава Білого дому взявся за Данію. «Гренландія має контролюватися Сполученими Штатами, а не Данією», — заявив він, закликавши Копенгаген поквапитися з передачею Америці прав на Гренландію. Якщо ж Данія і надалі впертиметься, то США можуть, за його словами, «вивести всі свої війська з Європи».

Після цього «на горіхи» дісталося Іспанії, яка не бажає виконати ключову вимогу американського президента довести витрати на оборону до 5% ВВП країни. «Іспанія — це жахливий партнер у НАТО, спілкуватися з нею — це лише даремно витрачати час. Вони не беруть участі, вони не платять, я не хочу мати справ з Іспанією і маю намір розірвати торговельні відносини з Іспанією», — заявив Трамп. «Іспанія — безнадійна. Всі повинні платити і працювати, але кілька країн, і зокрема Іспанія, вороже ставляться до цього і водночас просять торгувати з ними, але я не маю наміру мати справу з ними», — не міг угамуватися головний республіканець.

Ще низка гучних меседжів із уст Трампа прозвучала в контексті близькосхідного конфлікту. Крутячи вказівним пальцем біля скроні, Трамп кілька разів повторив тезу про те, що іранська влада — це «хворі люди».

Хай там як, для нашої країни важливо, що зустріч по лінії Зеленський-Трамп цього разу пройшла, як кажуть, без сучка і задоринки. Однак це, як вважає політолог, керівник аналітичного центру «Делова столиця» Вадим Денисенко, тільки початок.

«У Вашингтоні розуміють, що переговори перебувають у глухому куті і у США немає важелів впливу на РФ, щоб зупинити танкерний флот, а потім і змусити Путіна до переговорів. Але для республіканців електорально невигідно показати слабкість Трампу. Тому було прийнято рішення змінити риторику. І тепер у США на найвищому рівні говорять про зміни на полі бою, про переваги України і, найголовніше, про те, що Путін і Зеленський повинні вдвох, за столом переговорів, вирішити питання миру. Одразу треба сказати: один на один — це дуже ризикована історія. Чи погано це, чи добре (я про зміну риторики)? Відповідь проста — це краще, ніж було раніше, але це точно не про мирні переговори. Те, що цей злам стався — це, безумовно, плюс. Бо щонайменше деякий час команда Трампа змушена буде грати в цю гру, якщо хоче не наробити проблем із виборами. Водночас Китай готується до переговорів із США і вважає, що там може бути порушено питання України. Отже, потрібно бути готовим до цієї розмови. На тлі всього цього позиція Путіна залишається незмінною: він не хоче переговорів, він не вірить у будь-які бунти в РФ, вважає бензинову кризу тимчасовим явищем. І він не вірить у те, що США і Китай домовляться про тиск на Росію», — коментує експерт далекосяжні наслідки зокрема саміту НАТО в Анкарі.

Цю тему активно обговорюють і провідні світові медіа. Наприклад, The New York Times резюмує: «Після образ союзників на саміті НАТО Трамп заявив, що вони його люблять. Усе почалося з того, що він образив значну частину Європи під час засідань. A лише через кілька годин Трамп заявив про те, що все це було одним великим сеансом єднання. У дійсності, схоже, що за підсумками саміту було все-таки досягнуто деякого прогресу. НАТО пообіцяло виділити Україні військову допомогу в розмірі $70 млрд цього і наступного року. Хоча це являє собою поєднання як попередніх, так і нових зобов'язань. Однією з головних тем саміту цього року стало рішення європейських лідерів про те, чи вигідно їм нарешті відмовитися від формальностей і дати відсіч пану Трампу — як це вже почали робити лідери Іспанії та Італії. Час, коли всі глави європейських держав намагалися поводитися дружелюбно з мінливим американським президентом, безумовно, минув».

«НАТО вижило після непередбачуваного і напруженого саміту з Дональдом Трампом… Європейські союзники видихнули з полегшенням, коли НАТО пережило чергову зустріч із президентом США. Наступний саміт має пройти в Албанії, але лідери навмисно не назвали його дату. Хтось вважає, що відтепер саміти взагалі треба проводити не щороку, а раз на два роки. Чим менше зустрічей із паном Трампом, тим менше криз у родині», — пише The Economist.

Німецька Die Zeit робить такий акцент: «У ці трампівські часи індивідуальні відносини замінюють інституційні. Якщо додати сюди вічні сумніви у фундаментальній природі Альянсу, тоді НАТО втрачає одну зі своїх ключових функцій: надійне стримування. Зараз неясно, коли буде наступний саміт. Але цілком очевидно, чому з ним можуть не поспішати: якщо єдина його мета — «справлятися з президентом США», то такі зустрічі більше відволікають, ніж приносять користь. Тоді це просто бісівськи дороге шоу, не більше того».

Підбиваючи підсумки саміту НАТО в Анкарі, Bloomberg також припускає, що саміт 2027 року в Албанії може і зовсім не відбутися. На це доведеться піти, щоб уникнути нових конфліктів із президентом Трампом і його питань про те, за яким правом форум Альянсу приймає країна, що вносить один із найбільш мінімальних внесків у забезпечення колективної безпеки західних союзників. «Постійні випади президента США на адресу НАТО підвищують імовірність того, що саміт наступного року в Албанії може бути відкладений, щоб уникнути ще одного майданчика, де Трамп міг би спаплюжити союзників», — повідомили агентству неназвані дипломатичні джерела.

Загалом, треба сказати, що загальну — багато в чому хаотичну атмосферу саміту НАТО в Анкарі найкраще передала традиційна церемонія групового фотографування лідерів країн-членів Альянсу, яка рясніла конфузами. Порушником спокою мимоволі став передбачуваний господар саміту НАТО майбутнього року, прем'єр-міністр Албанії Еді Рама, поставлений у першому ряду по праву руку від господаря саміту цього року президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана і в порушення офіційного дрес-коду прийшов на церемонію в білих кросівках. У зв'язку з цим генсек НАТО Марк Рютте, який стояв по ліву руку від Ердогана поруч із президентом Трампом, намагаючись розрядити обстановку, з награною усмішкою жестом показав американському лідеру на ноги Рами, проте обличчя Трампа було незворушно-похмурим, після чого спохмурнів і сам Рама.

При цьому більш ніж двометровий Еді Рама, як виявилося, затулив президента Макрона, який стояв у нього за спиною, що стало предметом жартів учасників церемонії про господаря Єлисейського палацу, який загубився на сімейному фото Альянсу і чомусь одягнув на церемонію сонцезахисні окуляри.