Порошенко підіграв Трампу: версії атаки на посла США

Скандал навколо глави посольства США в Україні з виключно внутрішньоукраїнського загрожує перерости в глобально міжнародний. Але у одного з його ініціаторів є союзники в Білому домі.

Вчорашні звинувачення Генерального прокурора України, висловлені ним виданню The Hill стосовно голови дипмісії США в Україні Марі Йованович, справили враження бомби, що розірвалася. Таких відвертих випадів одного з провідних чиновників України стосовно посла в нашій країні не було ніколи. Не прийнято це і в міжнародній практиці. Такі заяви, як правило, означають крайньо негативну ступінь  відносин між країнами, чого не скажеш про досить-таки партнерські зв'язки США та України.

Проте представник України в особі Генерального прокурора, пішов на це. Чому ж був зроблений такий випад? На даному етапі існує кілька версій того, що сталося, кожна з яких доповнює іншу.

Версія перша. Внутриукраїнська.

Історія почалася ще з корупційного скандалу в Укроборонпромі, який розслідували журналісти «Наші Гроші». Це розслідування вдарило не тільки по оточенню Петра Порошенка, але і по послу Йованович. Вдарило сильно, тому що виявилося, що один з головних проектів Йованович в Україні - Національне антикорупційне бюро виявилося замішаним в корупції на підприємстві. А укупі з відверто провалену реформою МВС в цілому і Національної поліції зокрема (якою теж займалися з вулиці Сікорського), це вже серйозні підстави називати роботу Йованович, як мінімум, незадовільною.

І тут же з'явилася викладений нардепом від БПП Бориславом Розенблата запис нібито розмови глави НАБУ Артема Ситника, в якому він зізнається, що допомагав наданням певних матеріалів відносно тодішнього голови штабу Трампа штабу Хіларі Клінтон, щоб вона виграла президентські вибори в США.

А враховуючи, що крім заяв Луценка і запису Розенблата, атакують Йованович і близькі до Банкової блогери, то атака на посла явно санкціонована Банковою. Чому зараз? Ось тут-то і головний посил першої версії. Справа в тому, що в команді Порошенко побоюються, що Йованович може стати серйозною проблемою на виборах і в разі масових фальсифікації, до яких готується як команда Порошенко, так і команда Тимошенко, займе дуже жорстку позицію. Тому її дискредитація зараз необхідна для того, щоб її можливі заяви вже не мали такої ваги на тлі скандалу навколо неї. І саме тому обрано генпрокурора як заявника: для Заходу, і, зокрема для США, така заява представника органів влади, незалежно від правдивості заяви, э серйозним приводом для розбирань.

Друга версія: внутрішньоамериканська

Заява Юрія Луценка не схожа на самодіяльність. А значить, про неї повинен був бути інформований Петро Порошенко. Сам Порошенко досить таки непогано розбирається в міжнародній політиці і хитрощах дипломатії (і навіть був міністром закордонних справ України), і ніколи б не дозволив собі почати таку серйозну атаку на посла, не переконавшись, що у нього закриті тили. А тил в даному випадку у нього може бути один - в США. І тут ми виходимо на протистояння демократів і республіканців. Побічно цю версію підтверджує і характер самої розмови Луценка, і те, кому він давав інтерв'ю - консервативному журналісту Джону Соломону лояльному Дональда Трампа. І те, що ЗМІ, які симпатизують республіканцям, зокрема Fox News вже підхопили це інтерв'ю Луценка, але використовували його виключно з акцентами про допомогу Хіларі Клінтон у передвиборчій гонці з України. Ну а ретвіт матеріалу Соломона самим Трампом - це вже вишенька на тортик, і ще раз підтверджує дану версію.

Ставки, як мінімум, в українській президентській кампанії, стали серйозно підвищуватися. Сторони підходять до тієї межі, за якою «або пан або пропав», при цьому втягують вони в це серйозних міжнародних гравців, атака яких можуть мати серйозні наслідки. Нюанс лише в тому, що ці серйозні гравці в своїх країнах теж знаходяться на межі «або пан або пропав», що робить українські вибори і їх наслідки - не тільки для України - ще більш непередбачуваними.

Віктор Александров